Боги та люди

Розділ 4. Від'їзд

Рюдзакі прокинувся рано і почав пакувати речі.
Беатріс, Сімона і Лоренцо ще спали.

Закінчивши пакування речей, він сів на диван і почав обдумувати план майбутньої подорожі. До нього підійшов пес породи пекінес, виляючи хвостом.

— Привіт, песику. Хто ти? — Пес загавкав і ще більше замахав хвостом. На його нашийнику було написано ім'я Локі. — Приємно познайомитися, Локі.

Пес лизнув Рюдзакі за руку, а детектив погладив його по голові.

— Ти хороший хлопчик, чи не так?

Він почув звук кроків і обернувся.

— Доброго ранку, — ввійшов до кімнати Лоренцо.

— Доброго ранку, як спалося? — запитав Рюдзакі, і Лоренцо посміхнувся.

— Ну, вибач, я прокинувся недостатньо рано.

— Нічого страшного.

— Ого, Локі сам прийшов до тебе, він зазвичай не любить незнайомців і нікого до себе не пускає, окрім нас. Ти перший, з ким він був такий ласкавий і не поспішав кусатися. Хіба ти не чарівник?

Рюдзакі засміявся і погладив пса по голові.

— Може, це його природний талант.

— Можливо. Він ще той розбишака, особливо з незнайомцями, тож будь обережним з ним, бо якщо йому щось не сподобається, він може використати твоє взуття як туалет.

— Справді?

— Так, у нас були деякі проблеми з цим.

— Гаразд.

Локі зістрибнув з дивана і побіг до книжкової шафи. На підлозі лежала книга, пес схопив її зубами й приніс Рюдзакі.

— Який хороший хлопчик, він хоче, щоб я прочитав йому казку, — сказав детектив, забираючи книжку з зубів собаки.

— Гадаю, саме цього він і хотів, — посміхнувся Лоренцо і подивився на книгу. На палітурці був напис "щоденник".

— Це твій? — запитав Рюдзакі, відкриваючи щоденник.

— Ні, він належить Беатріс, ми його вчора шукали. — Лоренцо погладив Локі, він замахав хвостом і подивився на нього своїми очима-намистинками. — Тож нам до тебе звертатися на ім'я Рюдзакі?

— Так, будь ласка.

— Гаразд.

Д