My Love Actor.(або ж я не закохуюсь в... і не зустрічаюся з акторами.)

》♡☆Пусан...Сеул...Загадкове Зіткнення...☆♡《

.
Ще один момент витрачений.
Ми рухаємось.
Не робіть це важче, ніж має бути.
Якщо ти справді мій.
.
☆♡... .
.
З першого погляду я впізнав тебе, ніби ми звали один одного. ...
.
☆♡... ..
.
Я із задоволенням його заберу.
Зараз, так, зараз, так.
Лети собі, метелику.
.
☆♡... .

▪︎▪︎▪︎

♡Пусан...☆.

Вранці я і мої подруги поїхали і купили таки ті білети.
Потім ще на.останок прогулялися по Пусану, декілька годин. Потім пішли додому, зібралися і виїхали.
Вдягнуті ні то по літньому ні то по осінньому, як то 2 в 1. І за декілька годин вже доїждали вже до Сеула.

♡Сеул...♡

Ось ми вже приїхалиі вийшли з транспорту, шукаючи ближнє таксі, щоб доїхати до місця проживання. А метрів так за 200-300 побачили вільного грузового таксиста і вирушили до нього. речей досить багато у нас.
- -Я йду собі помаленько, розглядаючи все довкола, в різні в сторони, і раптом відчуваю що падаю, спіткнулася, на когось, думала що впаду...але....
- -Але відкривши очі я зрозуміла що мене тримають чиїсь сильні і красиві руки, якийсь загадковий незнайомець.
--Я обернулася таки до нього і подивилася, в очі особливо, і він також. Ми дивилися один одному в очі десь зо пів хвилини то точно.

.Незнайомець Pov.

магія....не можу відірвати погляд. щщоо...відбувається... які в неї красиві очі, бездонність...швидше всього іноземка, ми якісь такі схожі, стиль і інше. мм..

.Незнайомець End Pov.

--повисла якась загадкова тишина...--

.Аліна(Я) Pov.

ох, що таке, очі такі бездонні... і ми такі схожі, що за магія.‽. ... не можу відірвати погляд.

.Аліна(Я) End Pov.

--Першим таки очухався незнайомець, і відпустивши мене відійшов на пів метра від мене, напроти став.
.
-Вибачте, я трохи недобачила, задумалася так і задивилася, і дякую. *сказала я і вклонилася в знак вдячності, поваги і посміхнулася.*
-Та нічого, буває, будьте обережні. *сказав він і теж посміхнувся у відповідь*, по очам видно, так як ми досі досить часто двилися один на одного. І розвернувшись він пішов собі бігом по справах далі.
*Дівчата підйшли до мене.*
•Я на них глянула , вони теж були у шоці.
-Лєна: ого, а що це було? романтіка як в дорамах‽
-Остальні дівчата: ппц. так. оце так мущинаа...
-Тая і Ніка: ууум романтика.
-Аня: ого.
То все що могли сказати, дивно і шок.
-Лєна: як ви дивилися один на одного, ох, а він... а ще ви такі дивовижно схожі, у всьому просто.
-Агась, ой, прям реально як в якійсь дорамі, еехх, мрії... *і я замріяно і трохи сумно і чуток радісно якось так вздохнула.*
-Аня: романтіка то так, і....
*Дівчата піддакнули і засміялись, подмигнувши мені.*
-Та блін. *встрепенулась я.* ттаа...принц то втік, і ми навряд вже колись зустрінемся ще.
-Аня і Лєна: ой, та ще все попереду, хто зна, все може бути,Сеул великий. *посмішка.*
-Та ото ж то. лан, йдем до таксиста, а то поїде, і знов шукати, чекати.

*Все ж таки вже доїхавши , ми поселилися в престижний готель, в центрі Сеула.*

В кожного були різні номери. Великі, красиві , просторні і зі всім що потрібно, і навіть більше, шик, як в дорамах.

*Оце єдине що встигла я то поки сходила в душ і тільки моя голова торкнулася подушки то я поринула в царство морфея, солодким сном. *

●ТА ВСЕ ЩО ДАЛІ ТО ЦІКАВІШЕ.●