Somnium

Chapter 21

Джисон, упираючись долонями на лаву позаду себе, розглядає хлопця, чиє обличчя він уже одного разу бачив, але так невиразно і розпливчасто, що навіть не
вважається. Високий, граціозний, як лань, з красиво покладеними пастельно-рожевим волоссям і весь у якихось цяцьках: сережки у вухах, кільця на пальцях, тонкі металеві браслети на зап'ястях. І проста шкіряна куртка поверх білої
сорочки. Мрія будь-якого дівчиська.

Мінхо піднімає з землі рюкзак Джисона, закидає собі на плече.

- Та ніби ти сів раніше, ніж за тиждень до решти. Розслабся, парою
днів більше, парою днів менше.

- Нічого собі - кілька днів! Так я за пару днів цілий розділ від цієї курсової написати можу.

Мінхо дивиться трохи поблажливо і хитає головою. Потім простягає до
Джисона руку, бере за зап'ястя і тягне на себе, допомагаючи підвестися.

- Не ний, встигнеш, - відповідає він. - Власне, познайомся, це Джисон.

Джисон ловить на собі уважний погляд, що оцінює, і сам зайвий раз
проходить по хлопцю зверху-вниз, скануючи без особливого інтересу.

- Ну, привіт, Джисон.

Джисон хмикає, посміхаючись куточком губ.

- А ти, мабуть, Хьонджин? Мінхо описував тебе симпатичніше.

Хьонджин аж повітрям давиться від обурення.

- Ні, ну ти чув? - повертається він до Мінхо, і вся його напускна крутість миттєво розчиняється. - Та він мене!.. Та він! - а потім видихає і
дивиться на Джисона, трохи примруживши свої хитрі очі. - Я за тебе старший, взагалі то.

Джисон незворушно знизує плечима.

- Гаразд. Тоді з тебе кава, хьон.

Мінхо рже.

Хьонджин щось невдоволено бурчить собі під ніс, поки Мінхо переплітає їх з
Джисоном пальці, і вони всі втрьох прямують до виходу. Джисон не особливий любитель, щоб за нього тягали його речі, але коли Мінхо так недбало погладжує великим пальцем тильний бік його долоні, про щось
розмовляючи з Хьонджином - то в принципі і добре.

- І що ти взагалі знайшов у ньому? - дме щоки Хьонджин.

Джисон хмикає.

- Я не маю алергії на кішок.

Хьонджин драматично притискає руку до грудей, округляючи очі.