Дᥲմ ⲙᥱні ɯᥲнᥴ

- Гᴧᴀʙᴀ 23. щᴀᴄᴛя ʙ дᴩібницях

Яке ж життя непередбачуване явище. Ти не можеш знати на 100%, що буде завтра, воно підносить тобі несподівані сюрпризи, але й у той же час жахливі події. Вороги вчора, а сьогодні вже друзі, тому кому довіряв виявився брехуном. Те, що так глибоко сховав усередині і не хотів знову відкривати, дістаєш знову. Але щоб не підносило тобі життя, ти маєш насамперед сподіватися на себе і твердо стояти на ногах, потім уже на когось. Ми дуже часто йдемо безперервно, намагаючись змінити сценарій, написаний нам життям. Ми пихкаємо, трудимося, напружуємося, намагаючись безрезультатно наздогнати привид нашого самолюбства. Але варто лише відпустити ситуацію, як життя дає нам несподіваний сюрприз. Наполегливіші продовжують боротися з усім світом, але зрештою розуміють, що вони намагаються перемогти лише самих себе. Але є й ті, хто пройшов через всі труднощі та перешкоди, несподівано для себе розуміють, що минулого вже не повернути, і потрібно починати життя з чистого аркуша.

За своє життя я багато побачила, нікому б не побажала такого. Прийнявши свою долю, я просто пливу за течією. Моє життя повністю змінилося, тієї депресії, злості, безпорадності більше немає. Я не кажу, що повністю стала щасливою, життєрадісною і все, у мене більше немає проблем, ні.. Відкривши той сейф, поринула в правду з головою. Ті почуття, які я відкидала, нікуди не поділися, все це я робила дарма.

Ти ж обіцяла собі що ніколи не полюбиш, щоб знову не випробувати той нестерпний біль

Т̶̶а̶̶к̶̶ я̶̶ п̶̶а̶̶м̶̶'я̶̶т̶̶а̶̶ю̶̶.. а̶̶л̶̶е̶̶ в̶̶с̶̶е̶̶ з̶̶м̶̶ін̶̶ю̶̶єт̶̶ь̶̶с̶̶я̶̶, я̶̶ в̶̶п̶̶е̶̶в̶̶н̶̶е̶̶н̶̶а̶̶ в̶̶ т̶̶о̶̶м̶̶у̶̶, щ̶̶о̶̶ л̶̶ю̶̶б̶̶л̶̶ю̶̶ і л̶̶ю̶̶б̶̶л̶̶я̶̶т̶̶ь̶̶ м̶̶е̶̶н̶̶е̶̶

Важко визнавати те, що так довго відкидав, але прийде час і все стане на свої місця. Я уявлення не маю що буде далі, пофіг якщо буде погане або хороше, я знаю що у мене є люди на яких я можу покластися якщо мені потрібна допомога, але в першу чергу звичайно ж у мене є я. Нарешті я можу вже жити, а не просто існувати.

Після розмови зі Стівом на фестивалі ми домовилися зустрітися знову біля скейтпарку. І це станеться сьогодні. Я розповіла Сарі всю ситуацію зі Стівом, вона все ж залишилася людиною якій я можу розповісти про таке. Навіть Ем-Джей не знає про це, але це поки що.

- Якщо ти впевнена в почуттях, то ти маєш повне право робити те, що ти хочеш, я підтримаю тебе сонце, - сказала тітка коли ми сиділи на дивані під час розмови, - Я дуже сподіваюся що не буде так як востаннє..
коли ти вперше закохалася.
- Давай не згадувати про це, - різко відповіла я, - це була страшна помилка, я тоді була дуже наївна і дурна. А зараз змінилася, все буде окей. Сара сиділа, про щось замислившись.
- Що таке? - насторожено запитала
я, щось не так?
- Та ні, просто .. - сказала вона облизнувши губи, - ти ж їдеш до Старка. Ти раніше нікуди так довго не виїжджала.
- Нуу Сара, - мовила я і підсіла ближче до неї, - я ж не назавжди їду, зі мною буде все гаразд, буду часто тобі дзвонити. Я дала йому шанс, значить знаю що роблю. Пам'ятаєш, що я
вже доросла дівчинка? - запитала я трохи посміхнувшись. Вона подивилася на мене таким поглядом, від якого можна розплакатися, але мене вже цим не візьмеш. Я просто обійняла її, нічого зайвого, зараз не треба було слів. Вона була дуже сентиментальною людиною,
на відміну від мене.