Жасмінові мрії

5

Наступили канікули. Всі сесії були здані. Я вирішила знову запросити Тадеуша на побачення, проте боялася, що він відмовиться. Я написала йому повідомлення і він погодився. Ми з ним домовилися зустрітися у кав'ярні. Я одягнулася якомога красивіше і пішла до нього. По дорозі я думала – про що з ним поговорити. Раптом я побачила надзвичайно гарний листочок. Це був клен. Він був не дуже великий, але мав насичений зелений колір.

Це був найкрасивіший листочок, який я бачила у своєму житті. Я незабаром взяла його і поклала до свого блакноту, який взяла із собою.
Я прийшла до кафе і зустріла там Тадеуша. Ми з ним щиро привіталися і сіли за столик на вулиці. Я замовила собі жасміновий чай. Я ніяк не могла з ним заговорити, але потім ми з ним розговорилася. І він попросив у мене вибачення. Я россказала Тадеушу про своїх бабусю й дідуся і він мені презнався, що його бабусі й дідусі були такі самі. І як раз тоді я згадала заповідь своєї бабусі – "Запорука вічного кохання, це взаємодопомога та взаєморозуміння".

Але рабтом Тадеуш запитав у мене, що це в мене на голові ? І я йому сказала, що це квітка жасміну з куща, який колись посадили мої бабуся щ дідусем. "Як мило !" сказав він. А ще я показала йому свій листочок, який я знайшла на вулиці і ми з Тадеушем домовилися, що ми зробимо разом гербарій і посадимо мільйон кущів жасміну та інших квітів по всьому місту як символ вічного кохання.