У таксі Джисон їде на задньому сидінні, притулившись лобом до вікна та щиро сподіваючись, що зараз не виглядає, як солдат, що пройшов Афганську війну.
Тому що почувається він саме так – його пару разів підірвали на бомбі та для вірності підпалили останки з вогнемету.
Він все ганяє, ганяє знову і знову текст листа в голові. Відкрити не може – якоїсь внутрішньої рішучості не вистачає знову подивитися на ті дві сторінки невеликого тексту, в якому майже до дрібниць прописаний процес його сучасного тесту. Все, аж до вусів цих їбучих, пухнастих і білих, як щетина моржа.
Трясьця, Мінхо, ну ти хоч би тоді результат написав би одразу.
Навіщо так мучити?
Джисон пару разів несильно стукається лобом об скло і мало не виє від якоїсь незрозумілої образи, що накотила - зупиняє тільки обережний погляд водія у відображенні дзеркала заднього виду.
Він вивалюється з машини в районі, зовсім, зовсім не схожому на його власний. Ні той, що рідний, ні той, де вони зараз винаймають житло з Феліксом. І не сказати, що все тут якесь багате чи наскрізь пропахле обурливою новизною; просто всі будинки суцільно акуратні, грамотно сплановані, всі такі приємні на вигляд і страшно, страшно комфортні.
Коротше – район для життя.
Саме не для виживання, а для життя.
Ну зрозуміло, подумки пирхає Джисон, дістаючи телефон, щоб знайти будинок Мінхо, де ще жити комусь на кшталт нього? Тільки в таких ось цегляних будинках,
екологічних, сука, до непристойності, і щоб обшивка обов'язково з фасадних панелей преміум-класу, а у дворі акуратні доріжки та трава, зелена навіть
на початку березня. Джисон чомусь сердиться, і сам не може зрозуміти, чому, але - сердиться.
Просто це все якось несправедливо піздець.
І навіть не у фасадних панелях справа.
Він крокує до будинку Мінхо дуже рішуче, відчуваючи себе абсолютно чужим для цього місця і анітрохи цього не соромлячись.
Він сердиться так сильно, що ніби
навмисне демонструє всьому цьому району: дивіться, мовляв, ось я тут! І що ви мені зробите? Та я вас сам з тельбухом зжеру!
Він залітає у двір, швидко ввівши код від хвіртки, який скинув йому Мінхо, потім так само стрімко долає кілька прольотів на четвертий поверх, перетинає сходовий майданчик та...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Somnium
RandomБувши на четвертому курсі університету, Джисон проходить через батьківський аб'юз, самогубство брата та депресивний епізод. А Мінхо, який вигадав Джисона і всі його проблеми, щоб справлятися з власними дитячими травмами, зустрічає його у відділі з г...
