Пожильці на Ґримо, 12

Розділ 13

Герміона смикала застібку, незручно розташовану збоку сукні. Так, стоп. Бракувало ще порвати перед самісіньким виходом єдину сукню, яка була водночас парадна, проста, зручна і сексі. Подібні сукні не щодня знайдеш. Вона опустила руки і глибоко вдихнула. Вже сама не знала, що її нервує найбільше. Причин, як на зло, було вдосталь. Луна в суботу зранку надіслала їй сову з повідомленням, що має варіант з житлом. І житло виявилося справді симпатичним: однокімнатна квартирка на алеї Діаґон, затоплена сонцем (ну, коли воно буває на небі), охайна, за адекватною ціною. І з книжковою шафою! Герміона взяла час до понеділка, щоб подумати, і тепер потреба прийняти рішення висіла над нею, ніби какобомба від Півза.

А сьогодні ж Та Сама Вечірка.

І Блек зробився чомусь дуже похмурим. Гаразд, з цього насправді треба було почати. Всю суботу Герміона взагалі його не бачила, а коли недільного ранку повернулася з оглядин квартири, то застала його за відпилюванням голів домовиків, що висіли над сходами.

— Але твоя родичка вже було відрубала їм голови, — нагадала Герміона.

Чи то жарт був невдалий, чи з якоїсь іншої причини Реґулус лише окинув її похмурим поглядом.

— Тут було закляття-приклеяття, я не маю іншого способу їх позбутися, — пояснив він з королівською поважністю.

— Дуже милосердно не змушувати до цього Крічера, — спробувала ще раз пожартувати Герміона.

Та Блек був не в гуморі.

— Ага, — буркнув він дещо роздратовано.

І ось тепер вони йдуть разом на вечірку. І Герміона не могла позбутися відчуття, наче вона жорстко налажала.

Вона поглянула на себе в дзеркало. Сукня на тонких бретельках темно-синього, майже чорного кольору, трохи нижче коліна, волосся завилося великими кільцями завдяки пів банці засобу «Горгона. Рідкі чари для кучерів». Як єдину прикрасу Герміона обрала перлинку на нитці. Сама стриманість та елегантність. Вона глибше вдихнула і нарешті застібнула сукню — блискавка ковзнула так легко, наче й не було цих двох хвилин боротьби і спітнілих підпашок.

Тепер найстрашніше: зустріти в коридорі злого Блека. І ще вдягнути підбори.

Реґулус кинув на неї винятково короткий погляд і сухо констатував: