Дᥲմ ⲙᥱні ɯᥲнᥴ

- ГЛАВА 15. інᴏді ʙᴏᴩᴏᴦи ᴄᴛᴀюᴛь дᴩуɜяʍи, ᴀᴧᴇ нᴇ ᴨᴏʙніᴄᴛю

Мене смикнули за плече, тим самим вивівши з трансу.

- З тобою все гаразд? - запитали хлопці.

- Ем.. так, так звичайно, - я почала кивати.

Ми пішли за директором, підлітки розступилися, даючи нам пройти.

****

- Я дуже засмучений через те, що ви влаштували сьогодні.

- Містере Колсоне, хлопці правда цього не хотіли, - сказала я.

- Байєрс, ти вже не вперше в моєму кабінеті. Я розумію що у тебе складний період через трагедію і..

- До того ж тут моя трагедія, ви б ще згадали ситуацію з Анжелою. Я вже пережила те і в цій ситуації все інакше!

– Тепер я хочу послухати хлопців.

Стів і Джонатан переглянулися, на одному з них красувався синець біля ока, а другий був із розбитим носом.

- Так, ми реально винні... - почав Стів.

- Ми все це влаштували, - незручно продовжив Джонатан.

- І нам нічого додати.

«Я хотіла щоб все пройшло нормально, він попросив вибачення і кінець.. але все пішло наперекосяк як завжди» я відчувала себе пригнічено.

Погане почуття, Байєрс ненавидить безвихідь
і безпорадність

- Значить так юнаки, у покарання за цей погром ви після уроків прибиратимете в їдальні, мити посуд, підлогу, - він зробив невелику паузу, - весь тиждень.

- Але я не можу цілий тиждень, у мене є плани, - втрутився Харрінгтон.

– Нічого не хочу чути! Цього разу ви відбудетеся лише покаранням, але якщо подібне повторитися, я викличу ваших батьків і тоді говоритимемо серйозно.

Ми мовчки слухали його. «Ну хоча це нормальне покарання, ми ще легко відбулися»

Але ж ти не винна в цьому, ти
не починала бійку

̶я̶ ̶н̶̶е̶ ̶м̶̶о̶̶ж̶̶у̶ ̶п̶̶р̶̶о̶̶с̶̶т̶̶о̶ ̶п̶̶о̶̶к̶̶и̶̶н̶̶у̶̶т̶̶и̶ ї̶х̶, ̶м̶̶и̶ ̶в̶̶с̶і ̶в̶ ̶ц̶̶ь̶̶о̶̶м̶̶у̶ ̶з̶̶а̶̶м̶і̶ш̶̶а̶̶н̶і, ̶т̶̶о̶̶м̶̶у̶ ̶в̶і̶д̶̶п̶̶о̶̶в̶і̶д̶̶а̶̶т̶̶и̶
̶б̶̶у̶̶д̶̶е̶̶м̶̶о̶ ̶р̶̶а̶̶з̶̶о̶̶м̶ 

це так безглуздо Хейлі

- Ох і галасу ви наробили хлопці, - потер перенісся директор.