А.. я не хочу додому

169 24 0
                                    

- НЕ спеціально? Ти забруднив білу футболку моєму другу. А вона, між іншим, дорога. У тебе що є зайві гроші? - Продовжує все той же, поки рука Лі не знаходить його плече, щоб осадити остаточно.

- Я-я... я можу сплатити за хімчи... - Джисон завмирає і не домовляє те, що хотів. Мінхо спокійно знімає з себе шкірянку і на очах у всіх позбавляється білої футболки, знімаючи її через голову. Хан мимоволі відкриває рота, очі розглядають кожен кубик преса, кожен візерунок і напис на його тілі. У голові проходить вихор з нецензурної лайки та приємних слів про привабливе тіло старшого. Джисон навіть щипає себе за руку, намагаючись зрозуміти: сон це чи ні. Біль дав себе знати відразу як і те, що все це абсолютна правда, що відбувається на очах у всіх.

- Нічого страшного, хлопці, - заспокоює їх Мінхо, і Хан уперше за вечір чує його рівний і розмірений голос.

- Всяке буває, тим більше він не спеціально, правда ж? - Лі одягає на голе тіло шкірянку і стискає в руках білу футболку.

- Я... так-так, все так... я випадково, - Хан густо червоніє і відводить погляд убік, незважаючи на велике бажання глянути на голий торс під шкірянкою знову.

- Джисон, ти де запропастився, скільки на тебе чекає... ть, - Фелікс з'являється тут як тут і уважно дивиться то на Мінхо, то на Джисона.

- А що тут діється? - одразу хмуриться він, бачачи, як його друг сором'язливо дивиться у підлогу.

- Він облив Мінхо коктейлем, - рудий хлопець, що весь цей час говорив і говорив, трохи посміхнувся, - але нічого страшного, так, Мінхо? Лі дивився прямо на Джисона, штовхаючись язиком за щоку. Хан відчував цей млосний погляд і розумів, що коли підніме очі, то втопиться в інших остаточно. Хан прикусив губу і повільно підняв голову. Натрапивши на Мінхо, Джисон ковтає і одразу ж дивиться в інший бік. Він готовий присягнути, що Лі Мінхо посміхався, спостерігаючи за його реакцією.

- Здається, мій друг перепив. Пішли на свіже повітря, Джисоне, - відібравши склянки, Фелікс різко ставить їх на барну стійку і відводить Джисона під лікоть на протилежний бік двору, де знаходився величезний басейн. Єдине, що встигає почути Хан і що доводить його до дрібного тремтіння, так це те, як Лі Мінхо прошепотів його ім'я прямо біля голови Джисона, явно пробуючи його на смак.

- Це якийсь знущання! - Хан заривається носом у свої руки, перебуваючи на ганку, де також було багато людей.

My mama don't like youWhere stories live. Discover now