Частина 15

112 7 0
                                    

Попередження: частина вийшла великою, то ж беріть попкорн і починайте)

-Ти розповіси мені усе що планує цей наркоман. – шипотів Ендрю в обличчя Ізабель, доки притискав лезо ножа до шиї дівчини.

Дівчина була вища, і не дивлячись на зовнішній вигляд Ендрю, якби зараз повз цієї «пари» пройшлись підлітки – порахували б цю картину смішною.

-Тихо, тихо. – «заспокійливо» з оскалом говорила дівчина з піднятими долонями до верху, в знак, що вона здається. –Навіть монстрам не можна про це знати, тож чому про це я повинна знати? – оскал не сходив з її обличчя.

-Тому що ти не «монстр». – єдиний, адекватний аргумент який знайшов Ендрю у своїй голові.

-Вибачай, але тобі цієї інформації знати не потрібно. – один удар і ніж блондина на землі, а дівчина вже в декількох метрах від хлопця. –Спробуй якось запитати у самого Натаніеля, може й відповість. – Ізабель поправила волосся і на високих шпильках покрокувала до входу у спортзал.

Вперше за декілька років, тіло Ендрю пробив тремор. Пальці оніміли, а голова зробилася ватна. Запитати на пряму, дурість. – крутилось у голові Ендрю. Але Ізабель нічого не розповість, за останні декілька днів ні слова, тож залишався лише варіант запитати у Натаніеля.

Навряд чи десятий номер зараз кудись пропаде, два дні тому стартував початок навчального року, а вже через два дні перша гра, якою вони відкривали граючи проти черепах.

Завтра в вечері Ізабель вже тут не буде, тож можна буде поближче покрутитися навкруг Веснінски. Хоча рудого міг заспокоїти, зараз, лише Жан. І Ендрю не розумів яким чином, тому що минулі ворони розмовляли на французькій.

Міньярд не любив випускати ситуацію з-під своїх пальців, а від тоді як Веснінськи з'явився у Пальметто, це і відбувалось. Натаніель в любий момент може спустити курок, і тоді сім'я Ендрю постраждає.

Але було те, що блондин не міг пояснити. Те, що він відчував. Ендрю не був фахівцем у розпізнанні почуттів та емоцій, тим паче коли це стосувалось Натаніеля.

Десятий номер рідко сміявся, але коли Ендрю це чув – був ладний перевернути усе навкруги, аби тільки Нат не переставав сміятись. А погляд Натаніеля коли він дивився на Ендрю.. це просто щось. Ці блакитні очі, за які можна віддати усе, у цих очах з'являлась якась іскринка коли вони дивились на Ендрю.

Смертельний театрWhere stories live. Discover now