«-Через рік я повернусь, тоді Кевіна знову буду захищати я... - говорив Натаніель із сигаретою в руках. –Я знаю, що ти зможеш його захистити у мою відсутність.
-І що я отримаю за це? – Ендрю сидів на своїй машині та без сорому роздивлявся неочікуваного гостя, котрий заявився посеред ночі.
-А що ти хочеш? – Натаніель в свою чергу роздивлявся лисячу нору.
Серпень. Була ніч, Натаніель повертався із Балтімору до Евермору. Але ще перед поїздкою він зібрав речі Кевіна Дея, щоб мати причину перевірити його стан.
-Я нічого не хочу. – у фільтр своєї сигарети відповів блондив.
-З рештою, в тебе є рік щоб обдумати, що ти хочеш отримати у нагороду, за захист мого, недалекоглядного брата. – рудий потушив сигарету, щоб повернутися у машину.
Ендрю не зводив погляд з плавних, трохи загальмованих, але розслаблених дій Веснінськи.
-Можеш рахувати, це новою угодою. – останнє, що на прощання зробив Нат, це нарешті подивися на блондина.
На декілька секунд серце голкіпера зупинилося. Його Веснінськи нічого не вимовляли, не показували, вони були мертвими. Це було щось нове для Ендрю. Але його відволікали саме їх колір.
Ніколи, до цього моменту він не бачив настільки яскраві, наскільки й темні блакитні очі. Здавалося він в них тонув, він цього не показував. В решті решт, Ендрю нічого не відчував, в особливості до хлопця якого він перший раз побачив.»
Спогади вимальовувалися все яскравішими фарбами у голові Міньярда, поки він спостерігав за панікуючим Кевіном. Дей отримав якесь повідомлення, і тепер місця собі не находив.
«Ендрю не одразу зрозумів, що на корт вийшов Веснінськи. За екіпіруванням, та шоломом не було видно ані його татуювання «3» на вилиці, ані його яскравого волосся. Тільки коли Ніколас досить не голосно, але Ендрю зміг почути, вигукнув щось на кшталт «-Ніхуя Веснінськи відбиває» - Ендрю помітив його.
З першого погляду він був не помітний, сіра маса воронів, нічого нового. Але було щось з його рухах. Навіть голкіпер це не одразу помітив, що вже говорити про інших. Хоча ні, ще Кевін помітив.
Рухи Натаніеля були надривистими, не спокійними, різкими, наче його ось-ось на здогонить акута тому потрібно швидше плисти. Поміж цього, його дихання було теж різким, наче йому відрізали половину легень і тепер йому було потрібно більше, частіше дихати.
YOU ARE READING
Смертельний театр
Short StoryНатаніеля все таки продають Моріямі. Але Натан допускає помилку показавши сину одну те що не потрібно, після чого молодший клянеться зайняти місце батька та розвалити Евермор.
