Нам потрібен шанс, Ньюте

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

Стійка рецепції та меблі у вестибюлі мали інший вигляд, аніж Томас запам'ятав з минулого перебування у штабі "ПЕКЛА". Все було новим та барвистим, але атмосфера від цього не ставала менш похмурою.

Дженсон відпустив охоронців і кивнув на коридор, що вів праворуч.

— Сюди. Розмістимо твого друга в одній із кімнат і підемо до мого кабінету. Нам є що обговорити.

Від серйозного тону Щура на тілі Томаса повиступали сироти. Нервовості додавала глушилка, яка чекала свого часу в наплічнику. Потрібно терміново знайти привід залишитися без нагляду та встановити її. Логічно розсудивши, де саме не має бути ні камер, ані чужих очей, він озвучив чергове прохання:

— Непогано було б влаштувати Ньюта в кімнату з душовою.

Пролунало дурнувато, але це точно краще, ніж провалити завдання.

— Невже йому не байдуже? — усміхнувся Щур.

— Йому байдуже, а мені — ні. Хочу привести друга до ладу.

Щур обернувся і критичним поглядом оглянув їх обох.

— Гаразд. Душ йому не завадить, — сказав він, гидливо скривившись. — І тобі також. Заодно переодягнешся. До лабораторії я тебе в такому вигляді не підпущу.

— Дякую, — сказав Томас з полегшенням. Його спонтанний план поки що працював.

— У нас тут, звісно, не готель з апартаментами, але щось знайдемо. Одна з кімнат для піддослідних, гадаю, підійде.

Вони довго йшли звивистими коридорами, повертаючи то вправо, то вліво, минаючи співробітників "ПЕКЛА", що снували туди-сюди, і Томас вкотре здивувався, наскільки ця організація полюбляє створювати лабіринти. Спочатку він намагався запам'ятовувати шлях, але після дюжини абсолютно однакових розгалужень, облишив цю ідею. Якби їхній Лабіринт був схожий на цей штаб, бігуном він би не став.

Бігуном... Томас згадав Глейд і на мить відчув палке бажання повернутися до його стін. Там було небезпечно, страшно, зате просто і зрозуміло. Там він достеменно знав, що повинен робити, і кожен мав власне заняття. А ще там були живий Чак і абсолютно здоровий, якщо не брати до уваги кульгавість, Ньют. А ще синє небо, зелень, сонце. І йому начхати, що все це було штучним.

— Ця кімната порожня, — оголосив Щур, зупиняючись. — Зараз тільки візьму ключ.

Він покликав одну з помічниць, що проходила повз, і попросив відчинити двері. За кілька хвилин Томас з Ньютом стояли на порозі невеликої кімнатки з одним ліжком. Ліворуч чорнів отвір у ванну. Томаса охопило нетерпіння. Скоріше б Щур забрався і дав можливість завершити місію "Правиці".