ранок який змінив все моє життя

приїзд дядька Фестера

ми стояли на похоронах мера Вокера та я розуміла, що тей хто відключив його від апарату знаходиться серед нас.. раптом я побачила за деревом людину в чорному.
-хто це?!-подумала я та побігла за людиною в чорному.
раптом людина в чорному зупинилась та зняла шляпу.
-дядько Фестер?!-радісно спитала я.
-так-так)-відповів дядько.
-що ти тут робиш?)
-мені потрібно залягти на дно на декілька днів, тому я тут)
-ти як завжди)-сказала я.
-я чув ти тут якогось монстрика ловиш,-промовив дядько Фестер.
-так, ти щось знаєш про нього?
-давай не тут, краще допоможи знайти мені надійне місце.
я пішла за Ксав'є та ми поїхали в Невермор.
-я думаю ви можете побути в будиночку який знаходить біля вуликів, з Юджином я поговорю,-сказав Ксав'є.
-доречі так,-відповіла я.
Ксав'є поговорив з Юджином, він погодився та ми пішли до будиночку.
-ну то ти знаєш щось про монстра?!-спитала я.
-в вас є його зображення?-спитав дядько Фестер.
-ось,-відповів Ксав'є даючи дядьку свій малюнок.
-цей монстр зветься Гайд
-Гайд? в жодній книзі ізгоїв не згадується про Гайдів,-сказав Ксав'є.
-а в Неверморі їх найбільше,-доповнила я.
-ви читали щоденник Наталіеля Фольклера?
-ні, а де він знаходиться?-спитали ми з Ксав'є.
-в бібліотеці Белладони, там за картиною сейф,-відповів дядько.
-ми підемо туди сьогодні вночі, а поки заляж на дно,-сказала я.
ми з Ксав'є пішли до кімнати.
-дивно, чому про Гайдів нічого не сказано в жодній книзі про ізгоїв..-сказала я.
-мені здається це хтось приховує, тому і не пишуть про це створіння в книгах,-відповів Ксав'є.
-може і так.
настав вечір.
ми з Ксав'є та дядьком Фестером прийшли до входу бібліотеки.
*пролунало 2 клац-клац пальцями*
ми зайшли до бібліотеки.
-знайомий стукіт, річ!-промовив дядько Фестер.
річ обурено подивився.
-ти все ще ображаєшся? я ж не винен, що ти не відкрив сейф швидко як і обіцяв.
річ побіг до дядька Фестера та почав його душ*ти.
-річ!-сказала я.
річ одразу відпустив дядька Фестера.
-ну то де знаходиться сейф?-спитала я.
-за цією картиною,-відповів дядько.
Ксав'є відсунув картину та ми побачили сейф.
-ого, я і не знав, що тут є сейф,-промовив Ксав'є.
річ почав відкривати сейф та й нього все вийшло.
ми забрали щоденник і пішли в нашу кімнату та почали шукати сторінку з інформацією про Гайда.
-ось!-сказала я.
до мене підійшли Ксав'є та дядько Фестер.
-це точно тей монстр якого ми бачили в лісі та який сниться мені,-промовив Ксав'є.
-раджу вам сховати цей щоденник подалі щоб ніхто не знав, що він у вас,-сказав дядько.
не встигла я нічого сказати як тут в кімнату зайшла професорка Торнхіл.
-привіт, я зайшла щоб спитати чому вас не було вчора на уроці,-сказала Торнхіл.
-доброго дня, ми проспали, хіба вам директорка Вімс не казала?-відповіла я.
-ні, я вирішила спитати особисто. тоді добре, не буду вам заважати)
Торнхіл пішла та ми з Ксав'є почали шукати дядька Фестера.
-дядько Фестер!,-гукнула я.
як тут шафа відчинилась та звідти вийшов дядько.
-ну що ж я піду, а ви сховайте щоденник!-сказав дядько Фестер.
на наступний день ми з Ксав'є пішли на заняття та після того як ми прийшли в кімнату ми побачили, що в кімнаті все розкидане та річ в якому був ніж.
-РІЧ!-закричала я.
-т/і, ходімо до дядька Фестера я впевнений він щось зможе зробити!-промовив Ксав'є.
ми побігли до дядька Фестера та він почав реанімацію річа.
-річ, давай!😭-плачучи промовляла я.
-т/і, все буде добре!-заспокоював мене Ксав'є.
-я зробив все, що міг..-сказав дядько.
-ні, він буде жити! давай ще раз!!
дядько Фестер спробував ще раз та річ прийшов до тями.
-РІЧ!!-радісно крикнула я.
річ поворушив пальцями.
-я думаю далі ви впораєтесь самі,-сказав дядько Фестер.
-ми впораємось, думаю ми побачимось з тобою або в суді або в Оттаві. бувай,-промовила я до дядька Фестера.
-бувай, т/і!
ми пішли з Ксав'є в кімнату.
-річ, хто це зробив?!-спитали ми з Ксав'є.
-я не знаю, я не встиг побачити..
-ми знайдемо його та йому кінець.
ми почали шукати щоденник та не знайшли його.
-хтось викрав щоденник,-сказав Ксав'є.
-і цей хтось знав, що він в нас..
ми лягли спати та вже на наступний день мене зустріла Б'янка.
-т/і, ходімо, є деяка інформація з приводу см*рті мера,-сказала Б'янка.
-ходімо,-відповіла я.
ми зайшли в бібліотеку Белладони, в ній стояв Лукас.
-що трапилось?-спитала я.
-я знайшов в татовому ноутбуці якесь дослідження, здається про Лорел Ґейтс,-промовив Лукас.
-тобто? вона ж наче пом*рла,-здивовано спитала я.
-він почав її відстежувати після дня інформування
-значить він її впізнав, давай детальніше,-сказала я.
-Лорел втонула, але тіло не знайшли, подивись ці документи,-відповів Лукас.
-бачу рік то у особняк Ґейтсів придбала 90-річна пані, скоро вона пом*рла та всі її настатки залишились її доглядальниці.. тобто Лорел Ґейтс,-промовила я.
-отже, Лорел придбала будинок її родини та повернулась в Єрихон під іншим іменем,-сказала Б'янка.
-для чого вона тут?-спитав Лукас.
-щоб помститись всім хто занапастив її сім'ю, тобто твоєму батьку, коронеру, моїм батькам, майже всьому Невермору,-відповіла я.
-ти ж знаєш хто Лорел?-спитав Лукас.
-поки що ні, але я це дізнаюсь обов'язково.
я побула на заняттях після чого пішла в кімнату відпочивати.
я знаю, що я близька до правди і я її знайду.