ранок який змінив все моє життя

спогади з дитинства

знову понеділок та знову ці заняття. я як завжди прокинувшись почала писати роман.
-як там твій роман?-спитав Ксав'є пишучи свою картину.
-все добре, а в тебе що з картиною?
-теж все добре, залишилось ще трохи,-відповів Ксав'є.
-круто!-промовила я.
ми з Ксав'є зробили свої ранкові справи та почали збиратись на заняття.
-річ! де моя пилочка?-спитала я.
-навіщо тобі пилочка на звичайних заняттях?-здивовано спитав Ксав'є.
-ніхто не знає коли йому знадобиться пилочка, тому краще завжди тримати її при собі)-відповіла я.
-а, ну тоді зрозуміло.
річ подав мені пилочку та ми з Ксав'є пішли на заняття. по дорозі ми почали розмову.
-ти давно у Неверморі?-спитала я.
-десь 2 роки,-відповів Ксав'є.
-ого, а я от в старій школі не змогла знайти друзів, але десь в класі 2 в мене був друг, але потім він кудись переїхав..
-а як друга звали?-спитав Ксав'є.
-я не дуже пам'ятаю, але наче Ксав'є, як і тебе)
-я теж в 2 класі дружив з дівчиною т/і і потім я переїхав в сусіднє місто,-промовив Ксав'є.
-тобто ми з тобою дружили до 2 класу?-здивовано спитала я.
-виходить, що так)
коли я дізналась, що ми з Ксав'є колись дружили я була здивована, але не дуже, бо коли я вперше його побачила, то впізнала щось знайоме в його обличчі.
ми прийшли на урок Торнхіл та сіли разом, як завжди)
-якщо чесно, то мені вже набридли уроки Торнхіл,-промовила я.
-та мені за 2 роки також,-сказав Ксав'є.
уроки здавались нудними, бо все це я давно знаю.
-знайома квітка..-промовила я коли побачила, що малює Ксав'є.
-ну звісно знайома, бо цю квітку я тобі подарував коли ми були в садочку)-відповів Ксав'є.
-Аддамс та Торп розмови!-промовила Торнхіл.
-я це все знаю,-сказала я у відповідь вчительці.
-так? то розкажи нам про квітку Олеандр)-сказала Торнхіл.
-Олеандр - отруйна багаторічна рослина родини барвінкових. поширена декоративна культура, що також використовується як лікарська рослина,-сказала я.
Торнхіл була просто в шоці, бо ніхто з класу окрім мене та її цього не знав.
-ого, та її ще ніхто так не принижував)-сказав Ксав'є.
-в нашій минулій школі ще й не такого навчишся.
-це точно, доречі, чому тебе звідти вигнали?-спитав Ксав'є.
-старшокласники образили Пакслі та я запустила піраній в басейн де вони плавали, одного з них не стало,-відповіла я.
-капець, я тебе боюся)
-ну тебе я не чіпатиму)
-це вже радує, доречі, скільки вже Пакслі років?-спитав Ксав'є.
-недавно 13 виповнилось, але я все ще хочу кожної секунди його втопити,-відповіла я.
-оце я розумію брат і сестра)
всі заняття закінчились та ми пішли в кімнату.
-слухай, я сходжу до Енід, так що не сумуй тут)-промовила я.
-добре:)
я переодяглася та пішла до Енід.
-Т/І! ти не повіриш!-радісно сказала Енід побачивши мене.
-що трапилось?-спитала я.
-ми з Аяксом зустрічаємось!!
-вітаю!! я рада за тебе!-радісно сказала я.
-я теж дуже рада!! а як в тебе справи?
-я дізналась, що ми з Ксав'є дружили до 2 класу)
-тобто ви знайомі дуже давно?
-виходить, що так)
ми ще трохи поговорили з Енід та я пішла в свою кімнату писати роман та лягати спати.