Подорож коханням 💗16+💗

Однолюб

Я протягувала йому руку, щоб пожати:
Він приймав її, щоб ніжно поцілувати.
Я ножем водила по спині, щоб розлучити:
Він ж мовляв, що таким почуття не вбити.

Я стрілою пронизувала душу, щоб забув:
Він ж кричав, що ту стрілу вітер здув.
Я гострим словом торкалася серця, щоб залишив одну:
Він ж посміхався й говорив, що не залишить у
смуті саму.

Я ламала пальці, щоб не торкався більше,
А він цілував тоді вуста ніжніше.
Я прострілювала коліна, щоб не приходив,
Він же мені знову своє слово мовив:

-Ти дурненька, якщо вважаєш мене ними!
Ти хоч убий, але й з небес обійму крилами.
Я ж кричала: "нащо тобі та зрада й стіна?!".
А він шепотів: "ти моя любов навіки одна"...

Тоді хитренько так питала: "а що ж не пробачиш?".
-Тобі я все прощу, кохана, от побачиш!
-Тій що робити там, де не видно болю?
-Не зрубала міцного дуба - рубай тоді тополю...