Вона знала, що цілує його останній раз,
Тому була готова вдихнути кожний м'яз.
Знала, що востаннє торкається теплих рук,
Не рахуючи дні їхніх нестерпних розлук.
І знаєте - це не просто якийсь канон,
Де сказано, що сама зупинить вагон.
І це знаєте не те, що головою написано -
Серце просто в той день було списано.
Вона і він просто стояли, не в змозі вдихнути,
Лише пристрасть повітря бувало могла колихнути.
А коли не в силах стало навіть стояти -
Довелося останній його подих закарбувати.
А він прощався й прощав тоді мовчанням -
Сам мабуть розумів цінність ридання,
Тому уважно так дивився їй у вічі
У спробах, взаємних, запам'ятати рідні плечі.
У обох душа тоді без слів закричала,
У обох вона притулку нічного шукала,
Але ніхто вже не був готовий їх прийняти,
Тому довелося останнє тепло навік запам'ятати...
Він пішов, бо знав - сама вона не піде,
Та й якщо мовчати, то слово якесь й упаде.
Тому, щоб не псувати пристрасті ночі -
Він йшов і мокрими ставали темні очі.
І ось кінець: вона бачить його темну спину,
Ніч навіть постать жувала безупину.
Тому коли не стало поруч чутно кроків -
Розлилося полем коло гірких звуків.
Так і сталося: більше жодних листів,
Не надходило на телефон нових дзвінків.
Тепер лише тиша та пам'ять про любов
Пам'ять про те, до чого не повернуться знов.
YOU ARE READING
Подорож коханням 💗16+💗
詩歌Привіт, друже! Зараз я коротко розповім тобі про книгу. У твоїх руках знаходиться збірка віршів про кохання. Вірші можуть здатися занадто розкиданими, але це символ моєї ж душі, твоєї душі. Ні в кого немає повного порядку на таємних полицях. Пропус...
