Степова князівна у льодах

Частина 1

Дівчина зітхнула крізь сон і неохоче перекотилась з боку на бік. Черговий ранок не забарився. Ще й, схоже, знову похмурий, бо не відчувається сонячного тепла на шкірі. Та й взагалі, вогко якось...

Зі спогадів вихопився один тривожний й Аня спішно розплющила очі. І враз безсило відкинулась на сиру подушку і знову зітхнула, тепер уже усвідомлено та з відчаєм.

Вона опинилась у казематі.

Все сталось в одну мить: от вона разом з делегацією послів їде до Кедри, столиці однойменної держави-сусідки, а от вже схоплена ватагою демонів, що напали із засідки. І звідки вони там взялись? Їх же давно відтіснили на північні землі. Невже правда, що з новим королем демонське князівство Вермонак знову набирає могутність?

Без сумніву, щось та й відбувалось, інакше її батько, міністр Хорафії, точно не відпустив би Аню з безпечного пекла за столичними мурами. Степан Гостролист був тим іще старим лисом і хоч Аня в дитинстві часто сумувала через постійну батькову відсутність, проте зараз не могла не визнати його хисту в політичних іграх. Якщо вже її покликали до Кедри, то щось у лісі здохло.

"Головне, щоб не в Лісі Хотор, " — хмикнула дівчина. Те, що помирало в Хоторі, зазвичай відроджувалось — могутнім та злим.

І враз різко сіла, бо почула шарудіння зовсім поруч.

Виявляється, весь цей час вона не була сама — на ослінчику біля протилежної стіни сидів хтось, закутаний у темний плащ. Схоже, сміхом вона видала, що прокинулась.

Спішно потяглась до піхов, що зазвичай висіли на поясі, але, звичайно ж, її клинок відібрали. Шкода, гарної роботи була річ.

— Ви хто? — Спитала сторожко.

Серед її супроводу були самі лиш кремезні чоловіки чи старі дідугани, а ще кілька дівчаток-служок. Постать напроти ж випромінювала силу, та при цьому здавалась досить... граційною?

— Виспались, пані? — З-під темних одеж почувся глибокий, проте милозвучний голос.

Аня зітхнула з полегкістю. То була інша жінка. Певно, ще одна бранка, раз сидить тут так довго, що аж змерзла.

А тоді з подивом помітила, що й справді непогано спала.

— Ой! — Наче спам'яталась. — Це я що, в тебе ковдру відібрала і з ліжка виштовхала? Холодно ж, тримай.