Маленький друг { SCP. Chibi ( AU) )

Частина четверта: Втеча

Корді зайшов всередину кабінету. Кабінет був просторий, стіни якого пофарбовані в білий ніжний колір, а підлога була обкладена білою плитою. З правої сторони стояла шафа, а з лівої -  робочий столик, на якому лежали безліч різних паперів: від заяв до приказів і інформацій. Посередині стояв невеличкий столик з дуба, на якому знаходилася клітка. Охоронець підійшов до клітки і побачив як 049 дивився в стіну, сидячи спиною до нього.
– Ем, об'єкт 049, ти чого? –  звернувся хлопець до чумного, роблячи вигляд, що не чув про конфлікт між Керрі і лікарем. "Дзьоб" лише мовчав, ігноруючи охоронця, на що той зітхнув і прошепотів:
– Між вами двума щось сталося? – запитав охоронець, але Чумний мовчав, лише строгі жовті зрачки були наведені на Корді, в яких лише читалося небажання 49 розмовляти з ним.  Чорноокий зітхнув і подивився на клітку, шукаючи замок. Чумний мовчав, але через секунду відчув як його почало трясти. Корді зі всіх сторін роздивлявся клітку і замітив як здивований погляд аномалії був наведений на нього.
– Ти раптом не той друг тої вченої? – Нарешті запитав щось у Корді 049.
– Так, і я чув вашу розмову. – Після цього 049 опустив голову і про щось задумався:
– Якщо так, то ти, мабуть, в курсі, що вона мені обіцяла. Не хвилюйся, до речі. Тут камер немає.
– Можливо, і так, але ти як можеш бути впевненим настільки, що тут їх немає? – запитав Корді у об'єкта.
– Ти для цього прийшов? – запитав холодним тоном SCP. Корді замовчав, а тоді почав:
– Слухай, я розумію, що ти злишся через те, що не виповнили обіцянку, але вона просто боїться втратити своє життя через це.
– Тобто, вона боїться, за то у більшості фонду і схоже не лише у них Великий Мор, то це нічого. – обійняв коліна маленький лікар.
– Але 049, нам невідомо, що ти маєш на увазі, так як Великий Мор пройшов ще більше п'яти століть тому, – в ту хвилину охоронець зрозумів що марно сказав це, так як злий погляд лікаря був направлений йому прямо в душу.
– Тобто, ти думаєш, що хвороба це жарти?! Чи ви всі заражені цим вірусом? – запитав строго Чумний, шукаючи щось в своїй сумці.
– Що?! Ти розумієш, що кажеш? – зі злістю відповів охоронець і не дав щось сказати 049, продовжив: – Мені прийшлося камеру розбити через те, що я знав, що Керрі боїться ризикувати життям, а коли я вирішив ризикнути своїм, то ти вже зі своєю хворобою! – 049 був приголомшений, почувши це, але мовчав. Корді зітхнув і понизив тон. – Навіть коли фонд думав тобі дозволити бродити по фонду, ти не змінився. Ти досі не приймаєш те, що твої " ліки" і дотики вбивають, а не лікують, – Корді відійшов до сусіднього стола і почав роздивлятися папери.
049 мовчав.
– Вибач... Так, ти допоможеш мені вибратися звідси? – тихо відповів 049 з непевності в собі.
Чорноокий зітхнув і відповів:
– Якщо ти зрозумів, що всі роблять помилки, навіть лікарі, то так. Якщо ні - то сиди далі, не знаючи, що буде далі. Мене самого дивує той Джексон через свою поведінку і те як відноситься він до аномалій.
Чумний кивнув:
– Мене дивує, те, що таке відчуття наче він абсолютно здоровий, не дивлячись на все.
– Так, це все точно. Хммм, а, що це за кнопка? – І справді серед купу паперу була невелика синя кнопка. Охоронець не хотів її чіпати, але допитливість взяла верх і він натиснув кнопку. Різко клітка відчинилася, а потім почулася сигналізація.
– Швидко, лізь до мене в кишеню! – Підбіг до лікаря хлопець, а той вийшов з клітки і стрибнув в кишеню.
Виходячи з кімнати, Корді закрив двері і  зайшов сусідню кімнату, в якій на щастя, не було нікого.
– Хвилинку. – Промовив тихим механічним голосом 049 і якимось чином вимкнув камеру.
– Іноді мені цікаво, як ти вимикаєш ці камери не підходячи до них? – Тихо запитав хлопець, на що 049 пожав плечами.
Якраз через хвилину дві почулися кроки до кабінету, де був Корді.
– Дідько побери. Дек, я просив в тебе попросити 05 встановити камеру, але ти говорив, що аномалія не втече! І де тепер нам шукати його? – Корді впізнав голос Джексона, який звертався до Дека - вченого який працював у фонді більше двух років ніж Керрі і він сам.
– Що стоїте? Шукайте його! інакше нам кінець від 05. – Після слів Дека охорона почала обшукувати весь кабінет. Тільки в цю годину Джексон писав щось в блокноті:
- " Експеримент таємничої лабораторії провалений. На жаль, поверненню даний об'єкт не підлягає. Залишається лише два варіанта: перший - проведення експерименту, а другий... Але куди воно пропало?!"