don't look back

Частина 1

– Найголовніше – не дивися назад. За жодних обставин. Ти чуєш мене? Хосоку? Не обертайся.

Потертий старий шарф на очі. Зав'язати в тугий вузол на потилиці. Перевірити. Руки тремтять, не можна. Не можна боятися, полохатися має лише один. Інакше ми не дістанемося. Інакше ми не пройдемо.

Тож, де він? Ось, ось, ніс, вуста, підборіддя, комірець спортивної куртки, пальцями по плечах донизу, взяти за руки. Так і знав, боїться. Я так і знав. Схопити міцніше. Мені не лячно, бачиш?

– Що б ти не почув, не обертайся. Ти знаєш, що вони роблять. Ти знаєш, як це працює. Вони проникають у твою голову. Ти чутимеш жахливі речі, поки ми крокуватимемо. Однак я благаю тебе, я наказую тобі – не обертайся. Інакше ми обоє сконаємо до бісової матері. Ти зрозумів мене, Хосоку? Не кивай, я не бачу тебе. Словами через рот.

– Так.

– Чудово. Я розмовлятиму з тобою. Слухай мій голос. Не їхній. Вони теж здатні говорити, точнісінько, як я. Вони копирсаються у твоїй голові, говорять такими ж голосами, дістають усе із самісінького нутра. Але це не я. Це все омана, Хосоку, ти чуєш мене? Не кивай, я досі тебе не бачу.

– Так.

– Добре. Ти досі впевнений, що хочеш бути наглядачем?

– Так.

– Я проведу тебе. Усе буде гаразд. Просто дивися вперед, тримай мене за руки й керуй. Я не почую тебе, бо запхаю вату у вуха. Тому стискаєш праву руку – я повертаю праворуч. Ліву – ліворуч. Обидві на себе – навпростець. Ти зрозумів мене?

– Так.

– Покажи мені.

Задкувати незручно. Навіщо я це вигадав? А, аби тримати тебе двома руками, дійсно, так я буду впевненим, що з тобою все гаразд. Тут має бути стілець, а, так, прекрасно, ліворуч. Тепер праворуч. Ми впораємося. Хосоку, ми впораємося? Ти жахаєшся, а мені заборонено. Бо ж якщо ми страхатимемося разом, то нам не вистачить сил. Тому я не боюсь. У тебе руки тремтять, Боже, Хобі, усе не так погано. Нас лише переслідує страховисько, поглянувши в очі якому ти покінчиш життя самогубством. Нічого такого, якась собача кров. Не лячно ж, так? Чому ти так здригаєшся. Я тримаю тебе міцно, мене ніщо не лякає, відчуваєш? І ти не бійся, довбню. Добре, я знаю, що ти не недоумок, пробач, пробач мені. Ми виплутаємося. Тільки треба бути сміливими. Дуже, дуже мужніми.