Мавка. Перша пісня

Холодний погляд та вишнева гілка

Чим ближче було свято Івана Купала, тим голосніше і веселіше ставало в селі.

З ячменю місцеві наварили кашу, яку здобно заправили потім маслом. Всі жителі і великі, і маленькі збиралися в центрі села, щоб зробити солом'яну ляльку "Купалу".

Вона була обов'язковою учасницею свята. Одягнена в жіночу білу сорочку і плат, обвішана намистом та іншими дівочими прикрасами.

Дівчата всі разом збиралися в полях, збираючи різноманітні польові квіти всіляких відтінків: червоні, білі, сині, жовті та багато інших.

Також за традицією вони вибирали найкрасивішу дівчину з села і потім зав'язували їй стрічкою очі. Садили на пеньок і кружляли та співали навколо неї.

Потім, коли пісня закінчувалася вони хором зупинялися. Дівчина, яку вибрали простягала руку з випадково обраним вінком тій дівчині, яка стояла навпроти неї.

Чим більш пишний і яскравий вінок потрапляє до дівчини, тим більше щастя її чекатиме в цьому році.

Так тривало поки всі дівчата не отримають свій вінок. Тоді той останній, який залишився з усієї купи, дістається найкрасивішій дівчині.

Зовсім скоро їм знадобляться ще ці красиві живі прикраси. Адже їм ще належало гадати на судженого. Дівчата робитимуть це в ніч на Івана Купала за допомогою пущених у воду вінків.

За традицією, чий вінок не потоне, та дівчина проживе життя довго і щасливо. Якщо ж вінок раптом потонув, то кажуть це до хвороби або нещастя.

Ну а той хлопець, якому вдасться виловити вінок, може сподіватися на проведену ніч біля вогню з тієї дівчиною, якій він належить.

___________________________________________

Для Діггора ці дні здавалося тягнулися цілу вічність, але ось, нарешті прийшов день Івана Купала.

Прокинувся він зовсім рано, віщуючи для себе неймовірний і незабутній вечір і ніч.

Сьогодні він знову нарешті зустрінеться з дівчиною, яка підкорила його серце. Сьогодні він стрибне з нею через купальське багаття. Ах, як же він мріяв про те, щоб їх руки під час стрибка не розкрилися.

Діггор уявляв як міцно тримає Нею за руку. Як вони торкаються ногами верхівки вогника всього на мить, а після знову твердо ступають на землю.