Your choice

Вкотре я тебе рятую, Ґрейнджер?

Голосне звучання нічної грози за вікном, і Герміона Ґрейнджер з перемотаними руками, читаючи посібник «Зілля», що знайшла у кімнаті Мелфоя, згадує, як він рятував її після того, що сталося у кабінеті Амбрідж. Кров, що нещодавно лилася суцільним струменем, вже зупинилися, а в памʼяті залишилися лише неприємні відчуття та сильний біль, який досі віддавався пульсом на запʼясті. Вона сиділа, розмістившись на дивані, склала ногу на ногу і продовжувала занурюватись у вивчення матеріалу далі.

«Амортенція — дуже потужне приворотне зілля, яке фактично не викликає ніяких почуттів, окрім шаленого потягу одне до одного. Дехто вважає зілля одним з найнебезпечніших. Адже під його впливом можна зробити жахливі вчинки, нібито в імʼя любові».

— Ґрейнджер!

Герміона гучно згорнула книгу і зосередилась на Мелфою, який щойно залетів з геть помітним обуренням.

— Ти думаєш моє запрошення буде тривати вічно? — його погляд горів, а дихання було збите. Одразу помітним стало скуйовджене волосся хлопця, яке платиновими пасмами спадало йому на чоло.

— Що трапилось, Мелфою? — Ґрейнджер, розправляючи свою шию, яка, що недивно, набрякла від довгого сидіння, перевела карі очі, встаючи йому назустріч. Він ледве сіпнувся, здавалось, чи то від здивування, чи то від злості. Але та, трохи розсміявшись, додала: — Добре-добре, зараз зірвешся, я памʼятаю про бібліотеку. — Дівчина, привітливо поглянувши у бік, взялася завʼязувати гулю на голові, ходячи спільною вітальнею.

— З якого це дива ти навчилася жартувати, Ґрейнджер? — на його обличчі почала вимальовуватися нахабна посмішка, а сам він впевнено сів на крісло, закинувши одну ногу на іншу. — Чи то так Амбрідж на тебе вплинула?

Злісний погляд дівчини — і куточки його вуст у лукавому смішку піднялися ще вище. Герміона важко видихнула, опускаючи руки, наче від безвиходу.

— Мелфою, я з тобою почала спілкуватися лише через бажання врятувати друзів. — Вона підійшла до нього, дивлячись зверху, і почула, як він різко перебив її слова.

— Справді? — Мелфой ледь пирхнув, скрутивши губи. — А я думав ти зі мною тут через те, що хочеш ще раз бути притиснутою до стіни, лізучи цілуватися.

Він не зводив з неї очей, пускаючи іскринки виклику, а вона, в свою чергу, дивилася прямо на нього, потихеньку починаючи червоніти. Зоровий контакт тривав кілька секунд, і перервав його саме він.