Your choice

Не хвилюйся, Ґрейнджер

Два дні тому

— Гаррі, ти точно знаєш, що робити? — налякано вигукнув Рон, зупинившись перевести подих. — Що, якщо в нас не вийде?

— Роне, я точно знаю, що це летиключ. — Поттер мав вигляд впевнений, проте завдяки ноткам тремтіння в його голосі можна було зрозуміти: все було абсолютно навпаки.

— І де ми потім опинимося? — Запитуючи поглянув на того Візлі, підходячи ближче до друга і більш уважно дивлячись на пристрій. За їхніми спинами миготіли закляття і літали Смертежери. Зрозуміло, за ними був хвіст. — Еге-ге, хрін з ним, Гаррі, вперед! — ці слова були останнім, що сказав рудий, повз них пройшов різкий спалах, і позаду лише залишилися прибічники Лорда.

Блиск перенесення — І хлопці вже твердо стояли на піску, в не зрозумілому для них місці. Навколо було щось схоже на водойму, завдяки високим хвилям темно-синього кольору можна було зрозуміти — це океан. Порожньо. Тільки шум прибою, кілька аж чорних пагорбів, схожих більше на невеликі скелі, і два чарівники, які йшли малими кроками, радіючи своєму порятунку. Повітря було свіже та крижане, відчувався сильний холод, що діставав до самих кісточок. Вони прямували просто вперед, не знаючи куди і до кого.

— Га-а-рі, — у розпачі почав він, — щ-що це за місце таке? — Він стояв на піску, відчуваючи, що провалюється крізь землю потихеньку, але все більше і більше.

— Не знаю, Роне, — оглянувши навкіл цю «пустелю» в непорозуміннях відповів Поттер. Різкий рик здійснявся в їхніх вухах, а після нього одразу дзвінке гудіння. Земля почала труситись, ніби зараз їх збиралось накрити двадцятиметрове цунамі разом із жахливим торнадо. — Знаю одне: біжімо!

***

За вікном був тихий вечір, зорі яскраво світили, переливаючись своїм сяйвом. В кімнаті витав різкий запах крові, а Герміона так і продовжила мовчати, стоячи позаду Мелфоя. Його волосся трохи скуйовджилось, рукава були засучені, а сама сорочка розстібнута на три верхніх ґудзики, через це його погруддя, яке здіймалось щоразу від чутного подиху, впадало в очі дівчини. Все це мало досить незвичний для Мелфоя вигляд, мабуть, навіть неохайний як для аристократа, що день у день ходить у випрасуваних костюмах та вичещеному взутті. Проте це було доволі привабливо і відверто.