Коли ти знову візьмеш мене за руку

1 глава

Т/і йшла тихою вулицею з гарним настроєм, уявляючи яким прексним стане її життя. Вона влаштувалась на роботу мрії, а саме стала стилістом в BIG HIT ENTERTAINMENT. ''Це ж така крута можливість побачити знаменитостей, та ще, водночас, займатись улюбленою справою'' - крутилось у її голові. Дівчина ''полетіла'' на крилах радості додому, ні про що не думаючи, крім завтрашнього дня.
Її думки обірвав дратуючий звук телефону, вона спішачи взяла слухавку, коли побачила на екрані ''Мама''.
- Так, рідненькі - радісно промовила т/і, знаючи, що біля мами точно є тато. Він хоч і не дуже підтримував вибір доньки, проте хвилювався і любив її всім серцем.
- Доню, як ти? Ти поїла? - засипала тебе питаннями мама.
- Ще ні, - відповіла дівчина - я ще навіть не вдома.
- Як не вдома? - вирвав тато телефон з рук мами - поглянь на годинник, уже час спати, а ти ще гуляєш. Ану швидко повертайся, тобі рано вставати. Якщо ти будеш так робити я заберу тебе назад, в Пусан.
- Та що ти причепився до неї? На годиннику тільки восьма, це тобі вже час спати. - посперечалася мама з батьком, на що той лише буркнув - Краще розкажи, як тобі квартира? Робота далеко?
- Та ні, все прекрасно. Не хвилюйтеся за мене, краще потратьте цей час на себе. Ти прийняла таблетки?
- Так, ти ж знаєш в мене хороша пам'ять
- Це так. Мамусю, я зателефоную, коли буду вдома, трохи не зручно розмовляти. - вона швидко збила слухавку, не дочекавшись маминої відповіді.

Дівчина зауважила, що якийсь високий чоловік весь час слідує за нею, тому пришвидшила ходу і швидко увійшла до квартири. Зрозумівши, що цей чоловік все ще стоїть перед дверима її тіло покрилось холодним потом. За декілька секунд т/і почула дзвінок у двері. Вона взяла слухавку і почула ніжний чоловічий голос, який спокійно промовив:
- Вибачте, ви т/і? - запитав незнайомець.
- Так. - боязко відповіла дівчина
- Не хотів вас налякати, але, здається, ви обранили свій гаманець.
Не відповівши, дівчина кинулась до сумки шукати його, але коли не знайшла його зрозуміла, що він випав, коли вона ''в підстибку'' йшла додому. Дівчина відчинила двері і побачила дуже симпатичного, високого хлопця, схожого на айдола, на хвилину т/і завмерла, а тоді розгубливо промовила:
- Справді, мій гаманець!
Хлопець мило посміхнувся і протягнув маленький гаманець. Дівчина тремтячими руками взяла його, а її голову переповнювали думки '' Запитай, як його звати ''. Але вона лише подякувала і побажала гарного дня незнайомцю, після чого закрила двері і почала битися головою об стінку й промовляти ''Т/і, ти так дура''