Сестричка Поттера

Глава 29

Оскільки це шолом,то для його дизайну,кольору та розміру потрібно більше часу,тож я готуватиму зілля.
***
Через 10 хвилин все було готове і ось нарешті все вийшло

(Вибачаюся,лінь було шукати кращий)
Вийшло саме так,як я і хотіла,тільки у трішки спотвореному вигляді.
Все ж функція шолому в тому,щоб він захищав,але хотілось,щоб виглядало це нормально.
Я вирішила,що подарую йому це завтра.
Тому коли я все прибрала,адже скоро пора виселятися з номеру.
Драко все вирішив - йому віддали решту грошей,за ті ще два місяці,які  я мала тут прожити ще.
Мені в голову прийшла божевільна ідея,сьогодні у мене були постійні перепади настрою,тому це не дивно. Я вирішила стати однією із пожератилів. Тут мій кулон почав сяяти.
Я:Та ти вже замахав,скільки можна? Знаю я,що це погана ідея,але так я завжди буду із Драко...
Якого фіга я взагалі говорю до кулона? Коротше, тільки сьогодні я послухаю застереження,але це тільки через те, що... Не знаю чому. Але відкладу це.
В цю ж мить сяйво припинилося.
До мене зателефонувала Пенсі:
Пенсі:Ну що? Як усе пройшло?
Я:Та нормально.
Пенсі:Нормально? Розказуй,що тебе турбує.
Я:Те що Драко їздить без захисного шолома. І в мене є одна ідейка... Я хочу бути пожератилем.
Пенсі:З глузду з'їхала?
Я:Ну а що? Татухи там безплатні і...
Пенсі:Пейдж,тобі пора поспати,щоб завтра на вечірці ти тверезо мислила. І на рахунок вечірки. Чого це Малфой так різко вирішив її влаштувати?
Я:Його батьків вдома тиждень не буде,а в нього є ідея,що ми там робитимемо. Думаю все,як завди: бутилочка на поцілунок,карти,всяка фігня.
Пенсі:Думаю він придумає щось цікавіше.
Я:Точно,у мене є ідея,треба йому подзвонити,пізніше. Коли поговоримо. Слухай,приходь до мене.
Пенсі:Я б з радістю,але не маю чим,а мітлу зламала.
Я:Все влаштую,я по тебе заїду,або... Чекай. Зараз передзвоню.
Я вибила та побігла до Маркуса.
В нього в кімнаті нікого не було. Точно,він же ж поїхав до Драко. Тоді подзвонимо йому.
Я:Маркусе! Терміново!
Маркус:Що таке?
Я:Можеш забрати Пенсі та привезти в готель?
Драко:Марк,що там?
Маркус:Та Пейдж хоче,щоб я Паркинсон до неї привіз.
Драко:Навіщо?
Маркус:А я звідки знаю,дівчачі секрети чи що. Драко,дівчину маєш ти,але нічого не знаєш.
Драко:Я в цьому не розбираюсь. - Я добре чула кожне слово їхньої розмови.
Маркус:Гаразд,Пейдж,кинь її адресу.
Я:Кинула. Дякую.
Тоді я знову зателефонувала Пенсі
Я:Збирайся,по тебе заїде Маркус.
Пенсі:Аааааааа! Капеееееецццьььь! Ааааааааа!!!!! Коли він буде? - Вже спокійним тоном промовила дівчина.
Я:До 15 хвилин часу.
Пенсі:Ааааааааа!!!! У мене паніка. Що мені одягати? Допоможи!
Я:Наприклад,шорти і ти казала,що купила новий топ - одягни його. Все збирайся,чекаю.
Пенсі:Дякую подружко. - Цього разу слухавку кинула не я,а Пенсі,адже поспішала.
Я знала,що від її дому до готелю 40 хвилин їзди,тому вирішила ще сходити в магазин. Оскільки мені було лінь щось пекти самій чи навіть сісти на мітлу,тому телепортувалась. З'явилась я перед входом у магазин. Я зайшла в середину,взяла корзину та почала проходитись по відділах. У супермаркеті я давненько не була, тому вирішила купити усього чого забажають очі.
Я пройшлась поміж прилавки. У корзину я поклала: Булочки,тортик, банати,5 пачок жуйок,солодка вода та 30 чупа-чупсів. Я направилась на касу. Але коли перед мною було ще двоє людей я помітила,що в моїй корзині з'явились: йогурти,желейки,сочки та багато м'яких іграшок
Обернувшись я помітила малюка 2 років.
Я:Ей,це ти мені все це поскладав.
Хлопчик тільки стверджувально похитав головою.
Я:Чий ти? Хто твої батьки?
Він мовчав. 
Коли я вже виклала свої покупки я запитала у продавця:Що це за хлопчик?Ви знаєте його? Можливо він загубився.
Продавець:Ні,він не загубився,у нього просто немає батьків. У цьому супермаркеті він є завжди,тому часто шукає тих,з ким би хотів як мінімум гратись. Можеш його забрати,ти йому сподобалась.
Я:Так,але потрібно його десь ну... Оформляти батьківство,та й він не собака якись,щоб його просто взяти і забрати,тому я не...
Продавець:Ні,це ж світ магії (припустимо так можна)
Я:Навіть не знаю що сказати.
Малюк дивився на мене такими гарними очима,що я не втималась.
Я:Ну гаразд.
Я виклала і все,що випадково з'явилось в моїй корзині на касу.
Продавець:Ви будете гарною мамою.
Я:Ага,мені б ще школу закінчити.
Я оплатила покупку,взяла все в пакет та підійшла до малюка.
Я:Так... Ходімо до мене додому?
Малюк:Так.
Я взяла на руки і його та вийшла з магазину.
Я:Телепортувати тебе не можна,бо вирве,доведеться йти. Думаю за 15 хвилин будемо на місці.
Я:І як же ж тебе звуть?
Малюк:Ендрю Флінт. - Для своїх двох років він говорив досить виразно.
Я:Що? Флінт? Тоді тобі не до мене. Але... Чекай... Як? Якщо у Маркуса ніколи не було дівчини,яка від нього була вагіьна. Можливо у нього є... Ще один брат. Гаразд,поговоримо про це пізніше. Хочеш їсти?
Ендрю:Мга.- Сказав він це миленько.
***
Через 15 хвилин я вже була в готелі.
Адміністратор:Де ви вже дитину знайшли? Вона з вами житиме?
Я:Довга історія. І це не на довго,я маю деякий час посидіти з ним.
Я пройшла в свій номер.
Я:Так... Я тебе поставлю на підлогу,але ти нікуди не біжиш. Домовились?
Ендрю:Так.
Я поставила пакети біля холодильника та опустила малого на землю.
Я:А тепер ходімо я поставлю тебе на диванчик,ти там посидиш,а я все поскладаю,бо до мене має прийти подруга.
Вмить він опинився вже на дивані.
Я:Якого?Ти ще й чарівник... Але давай... Поменше магії.
Я поклала на стіл торт та булочки,собі в шафку - жуйки та сосальні провокатори - так їх називав Драко.
А в холодильник- воду,я люблю пити її холодною.
Для дитини у мене ще було картопляне пюре - я загріла йому це та нарізала огірочків.
Я:Так,ми йдемо їсти.
І тут у двері постукали.
Видно це була Пенсі.
Пенсі:Вибач,що ми так довго,просто... Що це за карапуз?
І тут малий телепортувався перед нею зі словами: Мама!
Я:Ми ж домовились без магії. Стоп.Мама?
І тут в кімнату зайшов Маркус
Ендрю:Тато!!!!
Він підбіг і до нього.
Пенсі:Пейдж... Що це означає?
Я:Хм... Е... Не знаю.
Маркус:Де ти його взяла?
Я:В магазині.
Маркус:Не знав,що діти продаються в магазині.
Я:Я також,але я його не купувала. Сонечко,чому ти називаєш їх батьками?
Ендрю:Я їх син з майбутнього.
Пенсі:Він занадто розумний для свого віку.
Я:Ви ж його батьки.
Пенсі:Ти...
Я:Дякую Маркусе,можеш їхати.
Маркус:У мене до тебе запитання.
Я:У мене до тебе також. Коли ти встиг її трах...
Пенсі закрила мені рот рукою.
Пенсі:Я з нею поговорю,а ти їдь,дякую.
Маркус вийшов.
Пенсі:Ти намовила малого?
Я:Чесне слово,ні. Хочеш - можеш перевірити закляттям правди.
Пенсі:Я в це вірю,нехай. Як його звуть?
Я:Ендрю.
Пенсі:Ендрю,скільки тоді мені зараз років в майбутньому?
Ендрю показав на пальчиках: 20.
Я:І в тебе в 20 вже є дитина. Весело.
Ендрю:Тьотю Пейдж,а коли їсти?
Я:О так,точно. -Я поставила їжу на стіл.
Я:Не хочеться щоб він забруднився, тому можеш погодувати його,я хочу Драко зателефонувати.
Пенсі:А. Е. Але я...
Я:Дякую.
Я вийшла в сусідню кімнату та набрала Драко.
Драко:Дзвонила шлюшко?
Я:Так. Вибач,що відриваю від роботи, але є одна така фігня...
Драко:Слухаю.
Я:Якщо коротко,то я сходила в магазин,там зустріла 2-річного хлопчика,я забрала його з собою,не питай чому. Виявляється він дитина Пенсі і Маркуса з майбутнього.
Драко:Треш. Ти забрала дитину звідки?
Я:З магазину.
Драко:Не знав,що вони там продаються. Стій... З майбутнього? Але ж ти знаєш,що якщо з'являється хтось з майбутнього,то потрібно щось змінити,бо якщо не повпливати на тих людей,до яких вона прийшла,то може статись щось жахливе.
Я:Знаю. Нам потрібно терміново їх звести,щоб вони спішили.
Драко:Ні. Скільки їм - батькам цього малого,з того часу,звідки він прийшов.
Я:Пенсі 20,тобто Маркусу майже 21.
Драко:Зараз їм майже 17,дитина з'являється через 9 місяців =18,але Маркус казав,що хоче по зустрічатись рік,тоді ще рік жити одруженими без дитини,бо хоче відчути,як це,а тоді дитина. Пенсі мені колись казала так само.
Я:Вони одружились у 19+/-. Ха,то я ще буду дружкою! Ура!
Пенсі:Цікава у вас розмова.
Я:Ой... Він вже поїв?
Пенсі:Він відмовляється у мене їсти, казав,що тільки якщо ти його годуватимеш.
Я:Папа Дракош,треба малого годувати,
Пегсі каже,що малюк відмовляється у неї їсти.
Драко:Гаразд,тоді будь обережною, не забувай,що діти з майбутнього з'являються тільки до тих,хто дуже важливий,тому якщо трапиться щось невідворотне... Коротше будь обережна. Люблю тебе папа.
Я:І я тебе.
Я завершила дзвінок та поклала телефон на тумбочку.
Я:Ну,ходімо поїмо,малюче.

(Вибачаюся за помилки,лінь перевіряти)