Сестричка Поттера

Глава 14

Ранок. На вулиці був дощ.
Я прокинулась від гарячої руки,яка погладжувала моє тіло.
Д:Привіт кіса.
Я:Привіт блондинчику.
Д:Як спалося?
Я:Нормально. Знаєш,ти мені снився.
Д:Так? І що ми робили?
Я:Ем... Гуляли.
Д:Брешеш!
Я:Ні!
Д:Так. Ти не вмієш брехати,як мінімум мені.
Я:Ходімо. Скоро сніданок.
***
Ми одягнулись та спустились в головний зал та йшли разом. Ми вирішили не приховувати нічого. Ми йшли за ручку. Нам на зустріч йшов Гаррі.
Гаррі:Драко,поговоримо.
Драко:Звичайно Поттер. Зачекай на мене сонце,я скоро повернусь.
Я:Драко
Драко:Що?
Я:Ходімо дещо скажу тобі,а ви поговорите за хвилину.
Ми зайшли в якусь кімнату.
Я:Гаррі і досі хоче вбити тебе.
Драко:І що? Я не захищу себе?
Я:Але ж минулого разу.
Драко:Минуло разу він використав заклинання не давши мені і палички дістати.
Я:Я стану тобою.
Драко:Що?
Я:Всього на вашу розмову. Я вмію перевтілюватись у будь-кого.
Драко:Я не наражатиму тебе на небезпеку.
Я:Драко,ні!
Драко:Я чесно повернусь. - Блондин прошептав якесь заклинання і я не змогла рухатись.
Я:Драко!
Драко:Це наша із ним розмова.
Хлопець вийшов з кімнати. Звільнитись від дії закляття я не могла.
Від лиця Драко:
Я знаю,що вчинив не правильно,але я не можу відправити на сутички із її братом в моєму образі. Тому пішов до Поттера.
Я:Ну що Поттер,поговоримо.
Гаррі:Але на вулиці,на полі для квідичу.
Ми направились туди,адже знали,що на виду у всіх розборки пройдуть не надто добрими наслідками. Впевнившись,що навколо нікого немає я почав говорити:
Слухай,я знаю,що тобі не подобається те, що ми любимо один одного,але ти не можеш їй заборонити кохати мене.
Гаррі:Вона не любить тебе!
Я:Звідки тобі знати?
Гаррі:Вона моя сестра.
Я:Але й моя дівчина. Я бачу її значно частіше а ніж ти.
Гаррі:Давай не затягуватимемо все балачками. Ти добре знаєш,чому ми сюди прийшли,Малфой.
Я:Звичайно.
На вулиці був настільки сильний дощ, що ми обоє промокли до нитки.
Я:Експеліармус.
Мить - і Поттер залишився без палички .
Я:Серпенсортія. - із моєї палички ''виповзла'' змія(результат,якого,я чекав) та направилась у бік Гаррі,але той почав щось шептати парселмовою і змія почала повзти в мій бік. Поттер схопив свою паличку:
Експеліармус!
І я залишився без зброї.
Чорт! Пейдж казала,що жодне закляття на мене не діятиме,але ''роззброєння'' - не рахується.
Гаррі:Експекто Патронум!
Але на мене закляття не подіяло.
Я:Як жаль.
Але тут я відчув жахливе ниття в правій нозі,поглянувши,я помітив,що мене вкусила змія.
Точно. Чужі заклинання на мене не діють,але от мої власні...
Поттер зник з мого виду,а я знерухомлено впав на землю,із жахливим болем у нозі та відключився.
Від твого лиця(Пейдж):
Нарешті мені вдалося знову рухатись. Я вибігла з кімнати,але ніде вже не бачила хлопців. Куди вони пішли - я могла тільки здогадуватись. Але я згадала,що в мене є телепортація, тому коли я сказала: До Драко- одразу опинилась на полі для квідичу.
Я не розумію,що я тут роблю. Але тут я помітила блондинисту голову на землі та підбігла туди.
Це був Драко. Без свідомості і палички. Паличку я взяла до своїх рук, торкнулась до нього та телепортувала нас до мадам Помфі (здається так її звати)
Я:Мадам Помфі,допоможіть.
М.П.:Так,поклади його на ліжко,давай но допоможу.
Ми обережно поставили хлопця на ліжко та ''медсестра'' почала його оглядати.
М.П.:Що із ним сталося?
Я:Я не знаю.
М.П.:От же ж...
Я:Що таке?
М.П.:У нього на нозі укус змії.
Я:Змії? Але в Хогвартсі немає змій. Хіба що... Це його ж власне заклинання... Я знаю,що з ним трапилось... Здається... А що із ним буде.
М.П.:Занять у вас ці два дні все-одно не буде,але кілька із них він все ж пропустить. Я зараз вколю йому протиотруту,а через дні 1-2 дні - отямитися. Дні 3-4 - випишемо його, але йому буде важко ходити. Іди на обід та повернешся після нього.
***
09:10 Я пообідала,переодягнулася та побігла до Драко.
М.П.:Ти повернулась? Що ж... Я дзвонила його батькам,завтра о 10:00 вони будуть тут. А тобі раджу повертатись до себе.
Я:Я ще трохи тут посиджу.
21:15
М.П.:Повертайся в кімнату. Ти просиділа біля нього увесь день.
Я:Ні,я не залишу його.
М.П.:Моя зміна завершилась,я буду в сусідній кімнаті,коли щось - клич.
Медсестра пішла,а я сиділа на кріслі поряд із ліжком свого хлопця.
І заснула...