Втрачений дім

Part 3

Прокинувшись перше, що побачив це був камін, полум'я в якому легенько потріскувало, а над ним висіла картина, яку я, скоріше всього, не помітив, коли прийшов сюди вперше ввечері, але щось з нею було не так і те що відрізняло її від всього що було в цьому будинку – це її не доглянутість, вона нібито пережила страшну війну, пожар і тільки після цього її сюди повісили через це не можна було сказати, що на ній зображено, але все ж я розгледів чотири постаті, три великі і одну маленьку

- Це напевно власники – з цими словами вітер, який вже втретє мене супроводжував вказав мені дорогу на другий поверх сходами я був ще більш розгублений ніж тоді як прийшов сюди, хотів вийти на двір подихати свіжим повітрям зібратися з думками, щоб добре зрозуміти все що тут робиться, але ...

- Я не розумію, що тут твориться, але я мушу дізнатися – піднявшись по сходах, які на диво не скріпили і виглядали зовсім новими, я побачив чотири кімнати : дві зліва, одну справа і ще одну прямо переді мною

Невеличкий коридор, який вів до цих кімнат був зовсім пустим і темним, як чорно-біла фотографія, що кардинально відрізнялось від першого поверху і перше, що попалось мені на очі – це таблички, але вони не були схожі на ту що привела мене сюди, вони були ...

- Звичайні? – я завмер з цим питання і постарався відкрити перші, на табличці яких писало

- Я працюю, ні в якому разі не заважайте мені. Це якийсь жарт? – вони не відкрились – невже тут потрібен ключ і в цей момент дверцята в центрі коридору легенько відчинились. Дерев'яна дощечка вказала мені що в цій кімнаті жила дитина "Моя сім'я найкраща" – писало на ній

- Ну що ж вже пізно йти назад

Я зайшов і побачив розкішну дитячу кімнату, де повсюди були розкидані іграшки, книжки, олівці – тобто все чим дитина тільки можна володіти.

- Тут прямо все так як в моїй старій кімнаті – ці думки перервало зовсім інше і єдине що було доглянуто, і стояло в цілковитому порядку – письмовий стіл на якому лежав альбом судячи з напису

- Що ж тут сталося, можливо ти щось мені підкажеш? – я повільно взяв його і перегорнув на першу сторінку з сімейною фотографією, де всі посміхаються, всі щасливі граються на подвір'ї цього дому під великим дубом, який я скоріше всього не помітив. На цій фотографії була неймовірна кількість людей, по ній неможливо було визначити хто ж люди з картини. Я гортав і з кожною ю переверненою сторінкою настрій фото змінювався, людей ставало менше, посмішки зникали і коли я побачив останнє фото у мене волосся стало дибом

- О Господи, ні, ні це не правда, не може бути – від шоку я впав на підлогу і вибіг з кімнати, я хотів покинути будинок ,але він не випустив мене, коли я вибіг з кімнати, двері закрились і будинок почав ходити ходуном, всі інші двері гупали і моє серце чуть не вискочило з грудей, я запанікував почав кричати і повалився на підлогу все затихло і двері, які я не міг відкрити легенько відчинились