Хижак із трояндою

41

Калеб не продовжував слухати свого батька, він виключив телефон повністю, щоб йому не дзвонили.Еміллі із Хлоєю переглянулися, зі страхом дивилися один на одного.Не пройшло і хвилини як до Хлої дзвонять і це були також батьки.

  Мама Хлої: Хлоя!!
  Хлоя: мама я скоро буду.
  Мама Хлоя: Сабріну знайшли!

Компанія почула, що сказала мама і вони зразу підійшли до дівчини.Калеб перший підбіг і почав розпитувати.

*Біля річки*

  Декстер: стоп, Калеб, ти не йдеш.- зупиняє друга, який хотів вийти з машини.
  Калеб: чому?

Усі одночасно подивилися на нього, з промовою «Сам розумієш».Хлопцю нічого було сказати, тому він просто послухався.

  Хлоя: тоді вам також треба тут залишитися.
  Остін: а ми тут до чого?
  Еміллі: ви його друзі, зараз від поліції буде куча питань, тому все я і Хлоя йдемо.
  Остін: окей, ми просто будемо за вами наблюдати, клас...- радісно сказав хлопець.

Калеб і Декстер подивилися на Остіна, показавши що самі й не раді.

Дівчата вийшли з машини і попрямували до невеликої кількості людей.Поліції було вже більше і вони замітили батька Сабріни, який просто стоїть у надії що з його дитиною усе в порядку.

  Офіцер: дівчата ви куди?- майже зупиняючи, запитує офіцер.
  Еміллі: ми її подруги, нам сказали приїхати.
  Офіцер: добре, проходьте.

Вони помалу підходили до річки, де помітили своїх батьків, які зі страхом наблюдають, як витягають мішок з води.

  Хлоя: о Боже.- закриваючи рот долонями, промовляє вона.
  Еміллі: тихо, усе нормально.- трохи заспокоює подругу і саму себе дівчина.

Вони були досить близько до річки і просто дивилися на цю картину, як усі інші.

Мішок поклали на землю.Батько Сабріни зразу підійшов, а ззаду нього був шериф, який проводив батька.Вони відкрили мішок і він завмер.

  Еміллі: я нічого не бачу.
  Хлоя: це вона...

Еміллі подивилася на Хлою, яка тримається на ногах.Не боячись нічого, Еміллі підбігла до цього мішка.

  Шериф: агов, пані!Вас сюди не можна.
  Еміллі: я подруга...- вона подивилася на тіло.- Сабріни...
  Шериф: це ваша донька?- запитию у батька.
  Батько: ні.

Еміллі повернулася та попрямувала до Хлої.Вона до неї швидко підбігла, та взяла за руку і побігла далі.

Вони швидко залізли, в машину сказавши одне
«Газ».Хлопці не зрозуміли, та виконали що промовили дівчата.

Як стало зрозуміло, це не Сабріна, що дуже радувало друзів.Вони попрямували до заправки, майже за містом, щоб на поліцію ненатикнутись.Усі вийшли з машини, та просто почали давати свої здогадки, де може бути дівчина.

  Остін: та вона може бути будь-де.
  Хлоя: це зрозуміло, але що робити ще?Просто сидіти, ні!Я краще обійду увесь квартал.
  Декстер: ей Калеб, включи телефон, а що як Сабріна подзвонить.
  Калеб: думаєш?
  Декстер: усе можливо.
  Еміллі: поки Калеб включає телефон, пропоную до будинку батьків Райана.
  Остін: сенсу немає, там зараз поліція.
  Хлоя: ей, Еміллі, тобі не здалося що брат Райана, як його там...
  Калеб: Скот.
  Хлоя: Скот!Надто добрий.Ну я маю на увазі, навіть дивись Калеб.Він так легко тобі дав місце знаходження свого молодшого брата, хіба це не дивно, після того як ти розбив вікно в його хату.

Калеб зразу переглянувся з усіма.

  Еміллі: бляха, Хлоя!Ти геній.Він реально дивний.
  Остін: відправляємося до нього?
  Калеб: там також поліція.Вони все обшукали.
  Декстер: у кожного в шафі є свої скелети.Скот краще знає свій будинок, тому поліція сліпа у цьому випадку.
  Калеб: поїхали до...

Телефонний дзвінок зупинив хлопця.Він побачив багато пропущених від батька та мами, та ніяк не очікував пропущених від Сабріни...

  Калеб: мені Сабріна три хвилин тому дзвонила!
  Декстер: що?
  Еміллі: дзвони їй!
  Калеб: зв'язок не ловить.
  Хлоя: поїхали, по-дорозі зловимо.

Вони швидко сіли в машину і попрямували до будинку Райана.Усі 5 хв Калеб намагався додзвонитися до Сабріни.

  Калеб: Сабріна?!Сабріна!
  Остін: гучномовець включи!- каже хлопець, який веде машину.

Він швидко включив гучномовець, як йому вказав Остін, після чого усі почули її:

  Сабріна: о Господи, Калеб!Будь-ласка, знайди мене.- на істериці тихо каже дівчина.
  Калеб: Сабріна, опиши місце де ти є.
  Сабріна: я закрита, в гробі...Райан мене закрив.Я нічого не розумію, мене дуже сильно голова болить.Мені страшно, будь-ласка витягни мене!
  Калеб: в гробі?Під землею?
  Сабріна: мені здається що ні, я б задихнулась.
  Калеб: так, це вже добре.
  Еміллі: Сабріна ми тебе витягнемо!- кричить в трубку.
  Сабріна: Еміллі?
  Хлоя: ми тут усі!
  Сабріна: о Боже.- плаче дівчина.
  Калеб: Сабріна, зараз слухай мене.Я можу подивитися де ти зараз є, тобі треба натиснути на локатор, та дозволити мені дивитися твоє місцезнаходження.Скажи ще одне, біля тебе хтось є?

Дівчина притихла, мовчання в трубці, що дуже налякало компанію...