Люби все, що бачиш,
Люби все, що чуєш,
Вона все пробачить,
Хоч дико ревнує,
Принизь - нехай знає
Вона своє місце,
Таких, як вона, є
Сотні і двісті.
Вона тебе любить,
Зручна і ласкава,
Млинці на сніданок,
Чай або кава.
"Спасибі" не скажеш -
Її це робота,
Квіти, цукерки -
Дурниць цих не буде.
Нікуди не піде -
Кому ти потрібна,
Убога дибілко?
Чи щось подібне.
Вона не заплаче,
Вона уже звикла,
Сумно всміхнеться,
А з часом зникнуть
Млинці на сніданок,
Чай або кава,
Усмішка ніжна
І завжди ласкава.
Тихо збереться
(Ти будеш деінде),
Тихо поплаче
І просто піде.
Вона не прислуга
І не кухарка,
Вірила в диво,
Даремно і марно.
Довго терпіла,
А з часом забуде.
В її житті виродків
Більше не буде.
ВИ ЧИТАЄТЕ
А почему бы и нет? (Стихотворения)
Poetry- Ты писатель? - Нет. - Так почему же ты пишешь? - А почему бы и нет? - Но ты даже не умеешь давать стихам нормальные названия. - Замолчи.
