"Ти дома? " - побачила я повідомлення від незнайомого номера. Хто це може бути, ще й вночі, ми з Джені уже лягли спати. "Це хто?" - написала я відповідь.
"Зейн" - прийшло буквально через хвилину ще одне повідомлення. Звідки в нього мій номер? Він уже дійсно мене лякає.
"Тебе не стосується де я." - відповіла я і поклала телефон, більше не хочу нічого йому писати.
- Хто це тобі написує? -запитала Джені з грайливою посмішкою дивлячись на мене.
- Зейн - сухо відповіла я.
Після цього я ще півгодини розповідала Джені про все що говорив і робив цей Зейн, вона весь час перебивала мою розповідь викрикуючи і дивуючись.
- Я не можу в це повірити! Зейн дійсно на тебе запав! Еліс, перший красунчик школи говорить що ти його, це ж круто.
-Джені, я не бачу в цьому нічого крутого, він себе дивно поводить і лякає мене. Все, давай спати.
Я відвернулась від подруги і намагалася заснути. Цей день мене виснажив і я швидко заснула з думками про Маліка і все що сьогодні сталося зі мною.
* * *
Після цих вихідних уже пройшов тиждень, в школі поповзли плітки про мене і Маліка. Цілий тиждень я ловила на собі здивовані, заздрісні погляди дівчат з моєї школи, хлопці мене обходили 10 дорогую. Весь тиждень я себе відчувала некомфортно, я не люблю багато уваги, мені це заважає і я починаю соромитися.
Самого Маліка я не бачила в школі взагалі. Деякі старшокласники які ніколи мене не знали і не спілкувалися зі мною, підходили і запитували в мене за Зейна.
Нарешті вихідні, і я зможу хоч трошки розслабитися і відпочити від цієї уваги. Ми з Джені домовилися піти до парку і прогулятися, так як погода була чудесна.
- Привіт, Еліс! - сказала моя подруга радісно. Вона підійшла і сіла біля мене на лавці, яка знаходилась серед парку.
- Привіт, Джен! - відповіла я.
Ми сиділи уже годину і розмовляли з подругою. Хоч ми бачимось кожного дня в школі, ми всеодно можемо говорити годинами.
-Привіт, красуні! - сказав русоволосий хлопець шикоро усміхнувшись нам.
- Привіт! - радісно відповіла Джені. Хлопець був симпатичним і мені від сподобався. В нього була дуже щира і весела посмішка, я не могла відвести погляд.
- Зараз підійдуть мої друзі, ми б хотіли з вами познайомитися, якщо ви не проти. - Знову заговорив хлопець.
- Не проти. - Тихенько сказала я і сором'язливо посміхнулась.
- Я Ліам, як вас звати?
- Я Джені, а це Еліс - відповіла подруга. І ми побачили як в нашу сторону прямували ще 4 хлопці.
- Елі, привіт! - сказав знайомий мені голос, я підняла голову і побачила Зейна, який пильно дивився на мене.
- Ви знайомі? - запитав Ліам.
- Так. - коротко сказав Малік.
- Добре, тоді знайомтеся це - Луі, Найл і Гаррі. - сказав Ліам по черзі показуючи ще на трьох хлопців. Вони подивились на нас і помахали. - А це Еліс і Джені - показав Ліам на нас. Ми усміхнулись хлопцям у відповідь.
- Ви не проти нашої компанії? - запитав кудрявий, Гаррі.
- Звісно ні - сказала Джені розглядаючи Гаррі, здається він їй сподобався.
Я подивилась спочатку на Зейна, який весь час дивився на мене, а потім на Ліама, і сором'язливо посміхнулась йому. Ми сиділи і розмовляли з хлопцями уже півгодини, вони дуже веселі і навчаються в сусідній школі, всі крім Зейна. Вони всі друзі і дуже смішно спілкуються між собою. Лише Зейн весь час мовчав, а якщо і говорив то дуже коротко і весь час не зводив погляд з мене. Такий пристальний погляд уже почав дратувати мене, я почувалася некомфортно.
- Дівчата, ви дуже класні, і чому ми раніше ніколи вас не бачили? - запитав Найл.
- Так, Зейн ніколи не говорив про таких красунь зі своєї школи. - Сказав Ліам дивлячись на мене і я опустила погляд посміхаючись.
- Нам також ви дуже сподобалися - відповіла Джені за нас. Я подивилась на час і зрозуміла, що мені уже пора додому.
- Так, з вами весело, але мені уже час іти додому - сказала я.
- Так, мені теж - сказала моя подруга.
- Ви не проти якщо ми вас проведемо? - сказав Гаррі
- Ні - Джені так широко посміхнулась, що я зрозуміла як вона зраділа пропозиції Гаррі.
Ми жили близько від парку, тому через хвилин 5, ми підійшли до перехрестя, і тут нам з Джені потрібно в різні сторони.
- Ми вже майже прийшли, тому я думаю далі ми самі. - промовила я.
- Джені, можливо я тебе проведу? - сказав Гаррі дивлячись пристально, на подругу. Джені погодилась, попрощавшись зі мною вона пішла додому разом з Гаррі.
- Елі, я теж хочу тебе провести - сказав Ліам, дивлячись на мене і посміхаючись. Я так зраділа, адже цей хлопець здався мені дуже хорошим.
- Я не проти - відповіла я. І помітила злий погляд Зейна, він мене лякає.
- Це означає, що ти мене слухати не збираєшся? - запитав Зейн дивлячись на мене. - Ліам, вона моя, я сам її проведу.
- Воу, чувак, я не знав. Ти зовсім ніколи не розповідав про дівчат. Радий був познайомитися Елі - промовив Ліам, як мені здалося трішки засмутившись.
- Мені також - сказала я, шикоро усміхнувшись. - Я вже піду, не потрібно мене проводити.
Я вирішила, що треба поскоріше піти, аби цей Зейн до мене не чіплявся більше. Я так засмутилась, що він помішав Ліаму мене провести, але і влаштовувати якісь сварки при хлопцях я не захотіла. Малік уже переходить всі дозволені межі і мене це дратує. Хто він такий?