-Що будеш робити з Балтімором і «бізнесом» батька? – запитувала Ізабель забираючи своє лате у баристи
-Балтамор залишу собі, а бізнес перебудую під щось більш легальне. – закінчивши підписувати документи відповів Натаніель.
Пройшло близько двох тижнів з моменту смерті Ітиро, і моменту, як Натаніель забрав собі усю імперію.
Зараз Нат разом з Ізабель сиділи у тихому кафе далеко від центру Нью-Йорку, де їх мало хто міг знайти.
-Хоч я і зняв воронів з змагань, мені все ще потрібно їх розпустити, а декількох людей відправити подалі звідси. – Натаніель тільки оговтався від наслідків лікарні Пруста, тому тепер міг раціонально думати.
-Якщо потрібна допомога ти знаєш де можеш її отримати. – сказала дівчина куштуючи свій напій. –Дядько Стюарт говорив, що будеш змінювати прізвище та ім'я.
-Як тобі Ніл Абрам Хетфорд? – з х итрою усмішкою промовив Нат.
"Ніл Абрам Джостен"- ім'я складене з крові, віри, пам'яті, і болю. Це частина історії не тільки Натаніеля а й усіх його зайомих, усієї мафії. Це ім'я буде знати кожен мафіозі, кожен хто хоча б трози зв'язаний зі злочинами. І Ніла будуть боятися, називаючи хлопця дияволом Балтімору, при цьому поважаючи. Це те чого не зміг добитися ні Ітиро, ні Кенго, ні Натан (хоча батько намагався), і те що зміг зробити хлопчик котрого використовували і ховали у саме пекло щоб той не зміг цього втілити у життя.
-Все таки він тебе вмовив стати Хетфордом. – без образ сказала француженка. –Все таки кавові напої в америці жахливі.
-Дядько сказав те саме про чай. – сміючись сказав хлопець.
Зараз між Натаніелем та Ізабель нарешті було те що називають дружбою. Нехай вони не будуть такими близькими, як в дитинстві, але і цього їм вистачає. Зрештою вони змогли добитись взаємного розуміння.
***
-Ні, я не переїду у Лондон, мені і тут добре. – спорив Ніл Хетфорд з дядьком, який нещодавно повернувся в Англію.
-Чому ні? Тут теж є ексі. Зможеш вступити у любий університет і підписати любий контракт. – переконував дядько племінника з надією стати справжньою родиною.
-А Балтімор? А Пальметто? А Жан і Кевін? Ці двоє ідіотів спилися за останні два місяці, паралельно мене похоронивши. – сидячи за кермом відповідав рудий. –Вони без мене не зможуть.
-Кевін з Жаном не зможуть чи твій Міньярд? – несправедливо перевів тему діалогу старший Хетфорд.
-А ось так не чесно! – награно обурився хлопець.
Так, за останній місяць Стюарт встиг дізнатися про Ендрю. Як мінімум тому що майже весь час проводив у кабінету племінника, і чув їх разовий діалог, після якого звичайно виникли питання.
-Чесно можна лише подарувати прізвище. – радів Стюарт не приховуючи це від Ніла.
Стюарт хоч і рідко вживає алкоголь, але у день коли Ніл став Хетфордом напився перший. Для чоловіка це було не просто перемогою, він ще з малечку називав Натаніеля частиною Хетфордів, і навіть після народження своїх дітей не перестав цього робити. Тому для Стюарт, це без зайвого, було метою життя, тому гріх було не відсвяткувати.
Тепер Стюар був не один. Двадцять років тому чоловік втратив кохану жінку, коли вона народжувала, а десяти роками пізніше втратив двох доньок-близняток, яких жорстоко вбив Натан. А дев'ять років тому втратив єдину сестру, з якою хоч і були погані відносини, але вони були. Роками Стюарт не підтримував зв'язок з Натаніелем, останнім членом родини, якого не вбили, а пізніше хлопець просто зник. Тож тепер чоловік ні за що не відпустить хлопця, навіть якщо від Ніла він не дочекається внуків.
-Це ти про тітку Мішель «Хетфорд»? – жартував хлопець розуміючи, що зовсім скоро це може перестати бути жартом.
-Ніл Хетфорд, про таке не жартують! – обурився чоловік.
-А що? Мішель давно до тебе придивляється, да і ти до неї. Зроби першій крок. – тепер вже серйозно говорив Ніл.
Абрам розумів, що навряд чи зможе весь час бути разом з дядьком, а Стюарт був самотній. Тож часто штовхав дядька зробити перший крок, тим паче, що Ніл добре знав про закоханість тітки Мішель у дядька. Дякуючи Ізабель вони змогли зблизити цих двох баранів, ктрі ніяк не могли підійти один до одного, а тепер Ніл не боявся сказати на пряму те що думав.
***
Гра тільки що розпочалась. Кевін з Сетом бігали по полю проти Панд. Ендрю спокійно стояв на воротах, хоч і обіцяв Ваймаку не пропустити більше 5-ти м'ячів, але навіщо воно потрібно. Да і виконувати це заради двох пляшок алкоголю, якось нудно.
Коментатори так і підливали паливо у вогонь своїми недоречними словами, які добре було чути на полі. Ось вони коментують поганий пас Гордона, і Сет ще більше дратується готовий в любий момент кинути клюшку і покинути поле, але заміни йому не має, тому сьомий номер остається на полі.
Сьогодні гра відбувалась у лисячій норі, хоч господарі арени програвали, усім лисам було легше від усвідомлення що вони дома, і тут їх зелена зона.
Кевін забив гол, рахунок оголошував, що панди на 3 очка попередну. 3:6.
Дей починав нервувати, він не відчував своїх п'ят, хоч і закінчився тільки що перший тайм. Ваймак намагався вселити командний дух, але виходило у нього погано. Лиси намагались поповнити водний баланс у власних тілах, поки медик перевіряла членів команди на наявність пошкоджень.
Сет 20 хвилин тому сильно впав, через що ледь ходив. Якраз роздивлявся варіант замінити Гордона на Ніколася, хоча Хемік активно протестував.
-Хемік, Сет не може ходити, не те що бігати! – кричала Елісон на блідого Хеміка, не даючи тому нормально випити води.
-Одне діло виходити на корт з Натом, він чітко пояснить мою роботу і що у критичному варіанті робити, а зовсім інше діло виходити з Кевіном. Він мені навіть головну задачу не пояснить! – продовжував протестувати хлопець.
Ледь порозумівшись Ніколас вийшов на корт, а Сета оставили на лавці запасних. Гра тільки відновилась коли один з панд зіткнувся з Ніколасом зламавши другому ніс.
Ламати комусь кістки не входило у плани Ендрю, але що поробиш. Поки Міньярда намагались відволікти від нападника панд, Ваймак заворушився. І на полі зробили заміну.
Ендрю на воротах, на захисті Аарон з Елісон, а ось одного з нападників замінили. Кевін остався на полі, а замість Ніколаса поставили.... Натаніеля? Цього Ендрю не з першого разу зміг розчути завмерши, поки на поле не вийшла руда голова. Хлопець був у помаранчевій формі, що чудово дивилась на ньому, у правій руці буа клюшка, а через шлем було видно його висмішку до вух.
-Ви, мої хороші, без не мене не можете справитись, як так? – задористо сміючись вийшов Ніл на поле з прізвищем Хетфорд на спині.
-Натаніель! – кинувся до брата Кевін, поки позаду десятого номеру світився в усі зуби Девід.
Але Дей в любому випадку не встиг би, тому що в моменті перед Натаніелем, як і думав Міньярд, з'явився сам Ендрю. Прямо в трьох метрах перед другим номером.
Голкіпер просто дивився на Ніла з долею бажання обійняти і не випускати, однак у них ще цілий тайм, а там ще якись час займе душ і інші дрібниці.
-Хетфорд? – тихо запитав голкіпер, однак Ніл почув.
-Тепер я Ніл Абрам Хетфорд. – з яскравою посмішкою, яку рідий дарував тільки Ендрю, відповів Ніл. –Я затримався, вибач..
-Не люблю коли вибачаються. – без емоційно відповів Ендрю розвернувшись спиною до Ніла.
«-...Натаніель Веснінськи який пропав два з половиною місяці тому повернувся під новим іменем! Ніл Хетфорд..» - коментував коментатор десь за кордоном поля. Трибуни ревіли, як і деякі лиси котрі покинули свої клюшки і побігли до Ніла.
Здавалося уся команда оживилась у моменті, розуміючи що з Нілом вони доженуть і переженуть команду противника по балам, а потім зможуть добре випити і влаштувати рудому допит.
Кевін з Хетфордом швидко знайшли контакт і без зайвих розмов зпрацювались. То тут, то там мелькав десятий номер, а дякуючи своєму росту часто підсікав ворогів забираючи м'яч собі.
Коли фінальна сирена просвистіла рахунок оголошував перемогу Пальметто. Вирваршись всього лише на один бал лиси вирвали останню у цьому році перемогу собі.
9:8 – в користь Пальметто.
Команда кричала голосніше трибун. Даніель з Рене вийшли до преси відповідаючи на питання, в основному, про Натаніеля. Половина відповідей були придумані, половина просто: «-Не знаємо».
Поки у переодягальні хлопців озвучували ті самі питання особисто Нілу, на що він відповідав: «-Усі відповіді будуть завтра, давайте краще відпочинемо сьогодні», тим самим закривши усі запитання, та давши спокійно напитися усім лисам.
Першим хто дізнається усі відповіді буде Ендрю, це розуміли обоє хлопців. Міньярд, як ніхто інший заслуговує усіє правди перший, а в деяких питаннях і єдиний.
***
Ендрю і Ніл єдині хто не пішли з усіма на цокольний поверх пити, вони вибрали варіант закритись на замок у своїй кімнаті і спокійно поговорити, хоча і говорив лише Абрам.
В цей вечір голкіпер дізнався усю правду про батьків Ніла, отримав чистосердечні зізнання, ща половина інформації яку Ендрю знав раніше – була придумана, щоб зберегти самого блондина у безпеці. Міньярд дізнався про усю роботу Абрама, куди він їздив, що робив. Ендрю дізнався про Моріям і усю їх імперію, дізнався як саме Ніл розвалив усе це, і що зараз Ніл являється міліонером, якщо не міліардером дякуючи майну Моріям, половину якого залишив собі.
-Якщо в тебе так багато грошей значить купиш мені Мазераті. – в жарт сказав голкіпер, однак у наступний момент у нього полетіли ключі.
-Мені розповіли, що через Спіра у тебе пошкоджена машина. – зізнався Хетфорд. –Однак я не знав, що саме тобі подобається, тому зв'язався з Аароном, він мені розповів про Мазераті. – продовжував розповідати рудий.
-Аарон знав? – роблячи затяжку запитав Ендрю.
-Ні. Я хотів подарувати тобі щось інше, але вийшло так. – пожавши плечима відповів нападник лисів.
Нехай хлопці не до кінця були відкриті, але вони навчаться цьому один з одним. Власне, це ж і є суть стосунків? В любому випадку що Нілу, що Ендрю ще багато чого потрібно навчитися. Але саме цей вечір був для обох безцінним, вони сьогодні зізнались в першу чергу самі собі, що хочуть довіритись один одному.
Ендрю дозволив Нілу торкатися до себе, хоча і поки через «так чи ні», але це вже прогрес. Хлопці просидять плече до плеча усю ніч деколи дістаючи сигарети, але тримаючи один одного за руку, в страху відпустити.
А у Ніла тепер є весь час цього світу щоб вчитися довіряти, щоб вчитися просити допомоги, і просто бути поруч з Ендрю.
Нехай Ендрю і не зізнається, але Ніл став не просто рятунком, він став його сенсом життя.
Від автора: усіх люблю, і дякую за підтримку під час написання цього проєкту. Це один із небагатьох фф котрі я закінчила, можливо і не зовсім так як хотіла. Зовсім скоро (до кінця цього тижня) я познайомлю вас з моїм новим проєктом, теж по ВЗГ. Тому очійкуйте, дякую що були зі мною увесь цей твір :)