-Я просто хочу епічно з'явитись! – зловтішно усміхаючись промовив Натаніель поки йому змінювали пов'язки.
Пройшло три дні з моменту, як Ната забрали з «лікарні». Стюарт максимум відходив за їжею, не дозволяючи очей зайвий раз звести з племінника.
Хоча за цей час родичі обговорювали план появи молодого Веснінськи та вбивства Натана, Хетфорд зміг хоча б трохи зблизись з хлопчаком. Таким чином дядько дізнався, що Натаніель терпіти не може броколі, і жити не може без міцної кави. Хоча б щось.
-Ти поводишся, як підліток 15-ти років. – потираючи перенісся говорив чоловік.
Цим дивним, але таким приємним жестом часто користувався Ваймак, та й поведінкою обидвоє чоловіків були підозріло схожі. Через що Натаніель починав сильніше сумувати за Пальметто.
-Можливо це через часткову амнезію? – вже по доброму посміхався хлопець.
-Готово, через 30 хвилин вам принесуть їжу. – закінчила свою роботу мед. сестра, тому не довго вона затрималась, стараючись швидше покинути приміщення.
-Головне, що ти йдеш на виправлення, скоро знову бігати будеш. – наливаючи нову порцію чаю сказав чоловік.
-Деколи мені здається, що замість крові у тебе в жилах чай. – не втримався без коментаря Натаніель, чим визвав ледь помітну посмішку дядька.
-Відпочивай, після завтра ти повинен повернутися у стрій.- все таки закінчив цей діалог Стюарт, ховаючи посмішку у кухлі чаю.
***
-Натан? А де молодий Натаніель? – запитував голова італійськох мафії сідаючи на своє місце.
-Теж саме запитання, ми сподівались на зустріч з новим господарем Балтімору. – вставила свої п'ять копійок голова китайської мафії.
-Де Натаніель? – шепотіла міс Мішель, матір Ізабель своїй донці щоб не чули інші.
-Терпіння, усе буде. – зовсім спокійно говорила француженка, їй вчора доповіли про зміну плану, у якій брала участь тільки особисто Ізабель. Задача якої була заспокоїти усіх присутніх коли вони побачать Натана.
-Натаніель ще не достатньо знає, тому сьогодні замість нього буду я. – з кровожерливим оскалом вимовив Натан, відчуваючи підтримку в обличчі Лоли позаду.
Глави мафій переглянулись після чого заговорили на рідних мовах перебой один одному, щоб ніхто не зрозумів до кого вони звертаються. У кімнаті почався справжній хаос, поки Ізабель через матір фільтрувала усю атмосферу. На щастя старший Веснінськи не знав стільки мов, як його син, тому було просто відповідати лише на французькій або китайській.
-Тихо. – наказав Ітиро зайшовши в преміщення. –Натаніель відсутній по моєму завданню. – косо подивившись на Натана сказав господар.
Моріяма встиг вже 10 разів пожалкувати, що випустив Натана і не прислухався до Натаніеля в їх останню телефону розмову.
***
-Ти його випустив. – перше, що сказав Натаніель коли почув з того баку телефону «-Слухаю, Натаніель».
-Ти не зможеш стриматись, а ось Натан зможе. – відпиваючи віскі повідомив Ітиро. –До наступного зібрання ми тебе підготовимо краще.
-Ти випустив монстра якого міг котролювати лише Кенго. – роблячи затяжку проінформував молодший старшого. –Він не стане тобе слухати.
-Заради своєї ж волі він зробить усе.
-Ти хочеш його оставити? – віддаючи сигарту Ендрю продовжив Натаніель на японській.
-Я не знаю, як пройде зібрання. – з усмішкою продовжував доказувати своє Моріма.
-Для власного ж успіху закрий його назад, поки він не витворив щось поза дозволеним.
-Ти занадто багато береш на себе.
-Не забув, що у мене тепер є право голосу? – спеціально вирішив нагадати Натаніель. –А за мною стоїть не тільки Балтімор. Впевнений, що за товю помилку я не заберу у тебе всю імперію?
-А ти зможеш? – не вірити у очевидне Ітиро вмів, хоч і любив перестрахуватись. Безпека вище усього.
-Хочеш перевірити? – і на цих словах Ітиро відчув, як тіло напружилося а до горла підійшов ком. –Він не буде тебе слухати, і стане погрожувати нам, щоб не потрапити назад. – тепер вже Натаніель говорив з усмішкою. –Закрий звіра в клітку, поки я не вийшов на полювання. – після цих слів Натаніель відключився.
Молодий господар важко зітхнув зробивши ковток алкоголю і продовжуючи дивитися на тренування воронів. Ріко знову не зміг забити.
Все таки без Натаніеля ворони не зможуть вижити. Можна спробувати повернути рудого назад у Евермор, навіть під ім'ям капітана, але щоб пернаті почали відробляти вкладені у себе гроші. Але Нат може надавити на чутливі місця Моріями, через що спокій покине і так ледь живого Ітиро, який тільки налагодив внутрішні відносини в мафії.
О, Ріко зрозу зламав об якогось новенького клюшку, цікаво чи вб'є він його і цього разу?
***
-Усі на місці? Тоді давайте почнемо. – зайнявши своє місце по центру столу сказав молодий господар, але його нагло перебили.
-Хетфорда не має. Його теж не буде через ваше завдання? – запитав глава португальської мафії з яскравим акцентом, з занадто впевненою посмішкою
-Могли мене не дочікуватись. Я завжди запізнююсь. – холодно але з вогником в очах сказав Стюарт заходячи в залу. З тростиною у руках, якої раніше не було.
-Я думала британці пунктуальні. – встала Мішель з місця щоб привітатись з старим другом. –Роки беруть своє? – обійнявши чоловіка промовила жінка.
-План трохи змінився. – прошепотів Стюарт вдаючи поцілунок у щоку.
-Зрозуміла. – з посмішкою закінчила француженка сідаючи на своє місце.
-Тепер можемо починати. – побачивши ледь помітний кивок сказав, той самий, португалець.
Зібрання проходило нудно, деколи у нудний діалог влазив старший Веснінськи з недоречними жартами про трупи. Ітиро намагався пояснити свої плани на зміну будови зовнішніх відносин між мафіями, але його з наміром ігнорували, що лише дратувало Моріму і тішило Натана.
Все так і продовжувалося б, якби двері зали не відкрили з ноги а Лолу не приклали до землі з перерізаним горлом.
-Як мило мене зустрічають. – зловтішно «привітався» молодий Веснінськи.
-А тепер усі на місці. – сказав Стюарт не зводивши очей з шокованого Натана, який витріщивши очі дивився на власного сина.
-Ти повинен бути з Прустом. – досить голосно для тиші кімнати сказав батько.
На старшого Веснінськи перевели погляди майже усі. О, Пруста в світі мафії знали добре, і лікаря не любили, і не жалів ніхто.
-Ти відправив власного сина до Пруста?! – вигукнула китаянка закриваючи рот своєю долонею.
Нарешті до усіх почало доходити, що саме зробив Натан. Хоча його жорстокість ніколи не мала меж, тому дивно що це приховували від таких частих гостей.
-О, Пруст. – зі сміхом сказав Натаніель. –Я у нього був, що правда ми ніяк не могли знайти спільну мову і він мене сильно дратував. – один з підданих Натаніеля підніс до столу скриньку.
Невелику, червоно кольору, як і сьогоднішній смокінг Натаніеля. Ніхто не поспішав відкривати її, аж поки це не зробив старший м'ясник. У дерев'яному ящику знаходилась відрізана голова "писихіатра" з зашитими очима.
-Як ти посмів. – зло дивлячись на сина сказав старший, поки не відчув лезо у свого горла.
Тростина Хетфорда була лише прикриттям, на справді ж там було лезо, щоб у випадку чого прирізати Натана. Все таки на зібрання не пускають зі зброєю, тому чоловік був змущений викручуватись з ситуації.
-Гаразд, досить акторської гри. – спокійно сказала китаянка сівши назад у своє крісло. –Ми хочемо схід. – склавши руки у замок почала жінка уважно дивлячись на нового господаря Балтімора.
-Ох, панні, зачекайте ще зовсім трохи і ми почнемо те заради чого тут зібрались. – зі сміхом сказав Натаніель. –Заберіть його у підвал. – клацнувши пальцями наказав своїм псам молодий Веснінськи.
-Натаніель Веснінськи.. – було почав Ітиро але замовк коли зіткнувся своїм поглядом з поглядом Ната, холодним і жорстоким.
-Я попереджав, що за свої помилки та промахи потрібно платити. – серйозно сказав хлопчина коли всі глави зайняли свої місця. –А тепер звільни моє місце. – поклавши документи про передачу територій і майна особисто Натаніелю перед Морімою, рудий став біля столу в очікуванні.
-Ти вирішив підписати собі смертний контракт? – з не меншим холодом сказав Ітиро відкинувшись на спинку крісла, піднявши погляд на Веснінськи.
У наступну хвилину в руках Натаніеля з'явилась величезна папка паперів, і він передав їх особисто в руки Моріямі.