[Хахаха, нехай терпить відплату.]
[Якби не це, то не так вже й важко. Обличчя душ, на які дивився Йов Дзін, виглядали добре. Просто всі були в масках. Знайти серед сотень людей дівчину, яку бачив на фото, неважко. Максимум, це просто забере багато часу.]
[Хотів як краще, вийшло як завжди. Хахаха, мені радо спостерігати за цим. Хто казав йому не слідувати сценарію і обирати примару?]
[«Сьогоднішній переможець». Цей ляпас ще відчується.]
[Примара: Хіба я жінка, до якої можна легко підібратись?]
[Увімкнено пекельний режим.]
«Брате», — слабко заговорив Сє Чи – «Вже занадто пізно знімати бюстгальтер?»
Сє Сінлань тихо засміявся.
«А ти як думаєш?»
Сє Чи стояв посеред танцполу й оглядався вліво й вправо.
Телефон знову задзвонив і Сє Чи глянув униз на нього.
[Оскільки ви ставитесь як до свого кохання до примари, то програма надасть вам більш детальні та точні правила для кількісної оцінки труднощів.]
[Ви повинні знайти примару, що ховається на танцполі, до 4 години ранку. В іншому випадку це буде вважатися невдалим проходженням завдання, і ви станете мертвою душею на танцполі, танцюючи під звуки фортепіано посеред ночі.]
[В цей час ви можете робити що завгодно, але не сходити зі сцени.]
[Кожні три хвилини фортепіано автоматично відтворюватиме музику. В цей час ви можете обрати партнерку, із якою танцюватимете. Музика лунатиме три хивилини й під час цих трьох хвилин ви не можете змінити партнерку. Під час танцю уважно спостерігайте за своєю партнеркою. Будьте уважні й не робіть нічого дивного, крім спостереження. Це включає доторки та зняття маски. В іншому випадку ви вважатиметесь невірним і примара вас уб'є.]
[Ви можете говорити із мертвими душами, але вони не видадуть жодного звуку, щоб відповісти вам.]
Сє Чи важко зітхнув.
«Брате, я нормально не бачив примари. Бачив її руку, але не обличчя. Для зручності в танці тіла цих мертвих душ неушкоджені. І в примари так само. Здається, я не зможу знайти її за обгорілою рукою.»
Застосунок показав йому тих закоханих, але не показав йому примари. Він знав зовнішність примари від свого сусіда по кімнаті, але це було занадто розпливчасто. Таким чином, навіть уважно спостерігаючи, він не зміг би впізнати, хто є хто, не кажучи вже про душі, які тепер неможливо було розрізнити.
Можна сказати, що не було жодної підказки. Сє Сінлань також відчув, що труднощі трохи неврівноважені, та спокійно сказав:
«Все добре. Ми не шукатимемо її, а боротимемось із нею.»
«Ні!» – Сє Чи різко відмовився – «Я вихвалявся й вибрав примару, а всі глядачі це бачили й чули.»
Сє Сінлань:
«То тепер ти розумієш, що таке сором?»
«Ще й ти насміхаєшся!» – поскаржився Сє Чи.
Сє Сінлань закашлявся.
Сє Чи мав меланхолійний вираз обличчя.
«По-перше, я маю зберегти свій імідж. По-друге, я не маю копіювати того хлопця. Це жінка, яка постраждала від кохання. Якщо я це зроблю, то буду занадто великою мразотою. Я не можу цього допустити.»
Сє Чи похитав головою, спочатку заперечуючи собі.
Сє Сінлань:
«……»
Сє Чи скрипів зубами.
«Це треба зробити. Моя установка – як люб'язна й ласкава людина.»
«Різниця між коханням праведника й покидька полягає в тому, що перший не завдасть шкоди невинним жінкам. На початку джентльмен цілеспрямований, відданий й в кінці вони легко сходяться. Те, що ти даєш, має бути тим, чого вона хоче, увагою.»
Сє Чи продовжив:
«Також потрібні й хитрощі. Я запрошую тебе з'їсти малатан* за 6 юанів, а потім зробити це 13 разів у кімнаті, що зніматиму погодинно. Або ж ти можеш мати президентський люкс із ліжком, застеленим трояндами, і ніжний джентльмен принесе задоволення за один раз. Чи може це бути однаковим?»
*Поширена в Китаї вулична їжа.
«Потрібно звертати увагу, який саме це обман.» – Сє Чи був прямолінійним, коли говорив про теорії – «Обман, який не завдає шкоди, можна вважати білою брехнею. Це чудова, ретельно виткана мрія.»
Сє Сінлань ліниво нагадав йому:
«Ти зі своїм хлопцем розмовляєш про те, як звабити жінку.»
«……» – гордовитий Сє Чи миттю замовк.
Потім він ніяково усміхнувся.
«Брате, розпочнімо пошуки.»
Сє Сінлань був безпорадним. У нього завжди було відчуття, наче він веде свого смердючого брата до парку розваг*.
*Не знаю, можливо не дуже ясно, тому поясню: ви колись сиділи із дітьми? Так от, відвівши свого смердючого(ака набридливого, перебірливого, такого що хоче все й одразу й постійно капає на мозок своїми вибриками й хотілками) молодшого брата до парку розваг, вас, крім веселого гаяння часу, чекає ще й головний біль і роздратування. Він радіє і вам весело, але іноді просто думаєте, як на нього ще вистачає терпіння.
Мелодія фортепіано раптово припинилась. Мертві душі на танцполі одна за одною завмерли у фіксованому положенні, немов карусель. Вони чекали поки знову пролунає музика, щоб повернутись до механічного повторення.
Сє Чи глянув на повідомлення в телефоні.
[Коли фортепіано заграє ще раз, вам просто треба стати поруч із мертвою душею і простягнути до неї руку. Це буде розцінено як запрошення на танець.]
Сє Чи порахував. Всього на сцені було 67 жіночих душ. Звичайно, підраховував він орієнтуючись за волоссям і тілом, тому можуть бути пропуски або перебір.
Примара мала бути на танцполі, в цьому сумнівів не було. Зрештою, завдання й полягало в тому, що він мав знайти примару на танцполі.
67 мертвих жіночих душ, 3 хвилини відпочинку й 3 хвилини танцю. Це означало, що на спостереження за кожною він мав 6 хвилин. 6×67, він міг поспостерігати за всіма жіночими душами приблизно за 400 хвилин. 400 хвилин – це 6-7 годин. Зараз 22:30, а кінцевий термін 4:00. Часу було тільки 5,5 годин, тому він не зможе поспостерігати за всіма мертвими душами. Йому доведеться виключити деяких із них.
Сє Чи про себе порахував це все й нахмурився ще більше. Цей метод був занадто дурним. Виключення їх одна за одною точно не спрацює. Крім того, він спішив. Якби він справді скористався цим методом, то, мабуть, вийшов би останнім.
Сє Сінлань оглянув їх коло.
«Примара точно не товста. Є п'ять повних дівчат, тому ми можемо відразу їх виключити. Інші фізичні характеристики невідомі.»
Раніше вони нарахували 67 жіночих душ. Тепер Сє Сінлань сказав йому кількість тих, яких треба виключити.
«Ще 62.» – Сє Чи глянув на настільний годинник і побачив, що до наступного раунду танців лишилась хвилина. – «Тоді я спочатку спробую із однією, щоб прощупати воду?»
Сє Сінлань не заперечував цьому.
За час, що залишився, Сє Чи обрав для танцю жіночу душу із гарною фігурою.
[Хахахаха, цей Сє так дивиться. Я зараз помру від сміху.]
[Син Чи: Я спостерігаю.]
Через 3 хвилини Сє Чи спустився.
«Ні, ні, я взагалі нічого не можу сказати. Вона ніяк не відреагувала, коли я завів з нею розмову. Цей метод – марна трата часу.»
Сє Чи ходив туди-сюди по танцполі. Потім його погляд раптом упав на фортепіано збоку, і він на кілька секунд зупинився. Сє Чи про щось подумав й усміхнувся.
Тан Боху*, сподіваючись справити враження на Цьов Сян**, продекламував: «Інші сміються з мого божевілля, а я сміюся з їхньої недалекоглядності». Поки Цьов Сян була зачарована віршем, Тан Боху міг побачити її найменші коливання.
*Визначний китайський художник, каліграф, поет часів династії Мін.
**Служниця Хва Ань (жінки, що мала певну ненависть до родини Тан). Захоплювалась Тан Боху й пізніше, з благословення його дружини, стала його наложницею.
***Цей абзац, це відсилання на гонконгську комедію 唐伯虎点秋香 (tángbóhǔ diǎn qiūxiāng) (англ: Flirting Scholar) 1993 року режисера Лі Лічи. Це пародія на відомі літературні твори, в яких фігурують ті ж персонажі та події.
Фільм про них – це комедія, а тут фільм про привидів, але була схожість.
Сє Чи надихнувся й переможно підняв брову.
«Брате, подивись на мене, Сє Боху цієї примари.»
Сє Сінлань:
«……»
Сє Чи миттєво занурився в акторську гру. Він випрямив спину й трохи опустив голову. Стоячи у центрі сцени, його тіло освітлювалось таємничим сірим сяйвом, і він виглядав надзвичайно самотнім.
Очевидно, що він стояв у натовпі людей, але мертва тиша лунала з глибин його кісток. Це було як відчайдушна, заборонена пісня, яка тихо інфікувала людей. Його погляд був ясним і видавав певне полегшення, після того, як він отримав деяке розуміння.
Сє Чи злегка знизав плечима, на його обличчі з'явилась трохи глузлива посмішка. Проте смутку не було, неначе він вже давно очікував цього кінця. Він легко заговорив:
— Старша сестро, кохання немає нічого спільного із зовнішністю. Я довів це, стоячи тут. Вони приходили сюди, думаючи про себе й бажаючи кохання. – Сє Чи презирливо посміхнувся – Я теж прийшов сюди заради кохання, але думаючи про тебе. У кожного, хто приходить сюди, немає чого просити конкретно у тебе. Тільки в мене є. Я просто хочу побачити тебе один раз і запропонувати свою щирість.
Голос Сє Чи був гучним, ніжним, але твердим.
— Я ні на що не розраховую. Старшої сестри вже давно немає в живих, і я не можу це змінити. Немає інтересу зв'язуватись із кимось, хто не в одному із тобою вимірі. Крім того, старша сестра на один вимір вище за мене. Високовимірна істота може легко розчавити низьковимірну. Моє життя в твоїх руках.
— Старша сестра втратила свою зовнішність, своє життя, своїх батьків і родину. Можна сказати, що ти втратила все. Залишилось тільки моє самотнє я, і все, що воно хоче, це тебе.
— Я знаю, що ти більше не хочеш у таке вірити, тому використовуєш це випробування, щоб зупинити мене. З моменту появи я довів, що кохання немає нічого спільного із зовнішністю. Старша сестра просто не хоче, щоб я її знайшов. – Сє Чи усміхнувся – Я розумію, я не звинувачую тебе. Усі попередні шрами створюють великі та малі перешкоди до нового старту. Травми, отримані старшою сестрою за весь цей час, занадто великі. Мука і кошмар на кожному кроці.
— Я тут не для того, щоб змусити тебе боротися й страждати. Жінці вирішувати, рухатися їй вперед чи ні. Безсоромно змушувати тебе – це не те, що повинен робити чоловік. Я не змушуватиму тебе. Ти можеш забрати моє життя, і можеш зробити так, щоб я не знайшов тебе. Це твоя воля, і я не маю права втручатись.
— Таємна закоханість ніколи не потребує відповіді іншої людини. Як тільки я почну сподіватись отримати щось натомість, я переступлю межу і створю проблеми іншній людині. Я прийшов сюди просто подарувати тобі трохи щастя. Зрештою, ніч така довга, а світ такий важкий.
Сє Чи ліниво усміхнувся, його погляд праведний і вільний.
— Якщо ти дійсно хочеш мене вбити, то не буде пізно це зробити після того, як я закінчу те, що хочу. У мене є пісня, яку я хочу подарувати тобі.
На сцені панувала мертва тиша. Сє Чи підійшов до фортепіано. Хусткою зі штанів він витер сидіння й сів.
Його ноги залила густа кров і фортепіанні клавіші теж були в яскраво-червоній рідині. Він збирався притягнути руки, щоб торкнутися клавіш, але кров на них тільки більше почала наливати, наче намагалась перешкодити йому зіграти.
Сє Чи засміявся:
— Він вміє грати на фортепіано, але підвів тебе. Старша сестра не має більше слухати фортепіанної гри, щоб не повертались похмурі спогади. Таким чином, ти намагаєшся зупинити мене. – Його очі горіли юнацькими амбіціями та гордістю – Однак він – це він, а я – це я.
Він усміхнувся.
— Можу запевнити, коли я гратиму, ти думатимеш про мене, а не про нього.
— Це «Ballade pour Adeline» Рішара Клайдермана. Це звичайна пісня, і ти, мабуть, чула про неї. В ній розповідається про гарну грецьку легенду*.
*На сайтах англійською про це нічого не сказано (точніше, сказано тільки на одному), зате майже на кожному китайському сайті ця інформація була присутня (із чого випливає чому саме китайська авторка написала так). Тому, прошу, якщо хтось справді розбирається в цій темі, нехай скаже на чиєму боці дійсність.
Сє Чи усміхнувся й почав грати. Темно-червона кров витікала із клавіш, і його руки швидко забарвились теж.
— Кажуть, що дуже давно жив одинокий правитель на ім'я Піґмаліон. Він був настільки самотнім, що вирізав собі із каменю гарну дівчину, щоб та супроводжувала його. Ця дівчина була надто гарною й зворушувала його серце. Піґмаліон завжди зупинявся й спостерігав за нею здалеку. Він добре усвідомлював, що дівчина – просто скульптура, і що вони не можуть бути разом, але…
Сє Чи засміявся.
— Він все ж не зміг не закохатися в неї.
Кров із клавіш раптом зникла. Вони стали білими та яскравими, наче якась рука очищала їх від крові, не витримуючи, щоб цей чистий та виразний юнак забруднився цією кров'ю.
— Він розумів, що це хвороба, але наполягав на своєму. Піґмаліон молився богам, молився про кохання і молився, щоб прийшло диво.
Глибокі та ясні очі Сє Чи спалахнули, а на його обличчі з'явилась закохана усмішка.
— Нарешті боги почули його бажання й подарували дівчині життя. Піґмаліон отримав своє кохання, й з цим нарешті отримав щастя.
— Самотність завжди буде в цьому світі. Поки ви кохаєте побожно, ви зрештою отримаєте своє кохання.
Здавалося, що за ним ворухнулась мертва жіноча душа.
***
Сє Чи говорив ротом, в той час як внутрішньо усміхався й говорив Сє Сінланю інші слова.
«Жив був колись самотній правитель. Звали його Сє Чи. Він був настільки самотнім, що роздвоїв свою особистість, щоб супроводжувати себе. Його особистість була занадто гарною та ніжною. Сє Чи завжди таємно думав про неї. Він усвідомлював, що ця особистість була просто особистістю й не могла бути з ним, але все ж…»
«Він все ж безмежно закохався.»
«Він розумів, що це хвороба, але наполягав на своєму»
«Сє Чи не вірив ні в Бога, ні в Будду. Він міг тільки зробити все можливе, щоб створити диво.»
«Нарешті, його знайшов застосунок. Після деяких поворотів і розворотів, застосунок надав особистості тіло.»
«Самотність завжди буде в цьому світі. Поки ви щирі та пристрасні, ви зрештою отримаєте кохання.»