Він підняв вгору один нефритово-білий палець.
- Перший крок - це ледь помітний тілесний контакт.
Старша служниця похитала головою.
- Цей трюк не спрацює. Вони б'ються на дуелі щодня і контактували хтозна-скільки разів. Це марно. Наступний.
- Ах, чоловіки. У них завжди є бажання захищати. Допоки ти будеш виглядати слабким і жалюгідним, як маленька пташка, що має залежати від людини...
Він перевів погляд на Дзі Ханя. Інший був одягнений у все чорне, з мечем на талії, мав підтягнуту і струнку талію - з одного погляду можна було зрозуміти, що він майстер бойових мистецтв.
Крім того, вираз його обличчя був пронизливо холодним і надзвичайно жахливим, що змусило Ю Сянь-ера проковтнути решту слів.
- Цей трюк теж не пройде. Наступний, наступний... - він подумки відхиляв варіанти.
Дзі Хань:
- ...
Поміркувавши хвилину, Ю Сянь-ер придумав ще одну ідею.
- Запроси його на прогулянку. Після цього скажи, що погода дуже холодна, а ти не вдягнувся достатньо тепло і попроси позичити його верхній одяг.
Служниця виглядала дуже схвильованою.
- Потім ви можете випрати його і віддати назад...
Дзі Хань підняв руку, щоб перебити їх обох.
- Я не буду прати одягу, - сказав він без жодного виразу обличчя. - Крім того, зараз липень. Чому має бути холодно?
- Погода не має значення. Важливо те, що ти відчуваєш холод, Дзяоджу! - натиснув Ю Сянь-ер.
- Майстри бойових мистецтв легко переносять холод. Це якась нісенітниця.
Старша служниця:
- ...
Ю Сянь-ер:
- ...
__________________________________
╰(*'︶'*)╯♡