Ґу Дзюе приголомшено на нього подивилася, здивовано запитуючи:
— Да-шисьоне, як тебе отруїли?
Вона виглядала дуже розгубленою, і, здавалося, не знала, що зробити. Мо Цінфен ніжно обійняв її за плечі, тихо втішаючи:
— Не потрібно хвилюватися. Дозволь мені спочатку подивитися.
У цей момент Ґу Дзюе, мабуть, згадала, що її чоловік був лікарем.
Вона не могла не відчути сорому від своєї паніки, і поспіхом попросила Мо Цінфена запросити Джао Дзяньґвея до кімнати, для перевірки пульсу. Підтвердивши, що ця отрута не небезпечна для життя її да-шисьона, Ґу Дзюе відчула полегшення.
— Це не велика проблема. – сказав Мо Цінфен, — Після прийому протиотрути ефекти пройдуть максимум через п’ять днів.
Джао Дзяньґвей кивнув:
— Дуже дякую.
— Сім'я не повинна бути такою ввічливою. – Мо Цінфен засміявся. — Я одного не розумію… Як із ґонфу да-шисьона, тебе змогли так легко отруїти?
Джао Дзяньґвей знав, що Мо Цінфен ймовірно вважав, що його отруїли, якоюсь прихованою зброєю або вона була на чужій зброї. Він не знав, як йому пояснити, тому замовкнув і нічого не відповів.
Ю Сянь-ер, який сидів поруч і пив чай, почувши запитання залився сміхом.
Мо Цінфен не знав, хто він, лише, що він друг да-шисьона, тож коли побачив, як він сміється, йому стало якось ніяково далі розпитувати.
Маленький хлопчик взяв рецепт Мо Цінфена і пішов готувати ліки, а Сяо Лінь послідував за ним. Серце Ґу Дзюе нарешті заспокоїлося. Нахмурившись, вона деякий час думала, і нарешті наважившись, запитала:
— Да-шисьоне, є дещо на щоб я дуже хотіла, щоб ти чесно відповів.
Джао Дзяньґвей запитав:
— Що це?
Ґу Дзюе промовила:
— Ти справді вбив головного учня Менджу?
Ще тоді, коли альянс Хаожан покликав його для обговорення, вони ніколи не повідомляли про це його членам секти. Зараз він не знав, з чого почати; він справді не повинен говорити своїй шимей, що у нього не було іншого вибору, як підробити вбивство цього хлопця, щоб спокусити лідера секти Демонів.
Більше того, це спокушання не вдалося від самого початку, і саме він був тим, кого заманювали на приманку. Це було занадто принизливо говорити вголос, тож він вирішив замовчати деталі.
Джао Дзяньґвей промовив:
— Я його не вбивав. Це було не що інше, як план Менджу дозволити цьому поширитися, завдяки чому я мав прокрастися до секти Демонів.
Ґу Дзюе запитала:
— Башань Дася бачив, як да-шисьон йшов за тим Дияволом, це також була лише тимчасова стратегія?
Джао Дзяньґвей, набравшись трохи мужності, відповів:
— Так.
— Це добре. – Ґу Дзюе зітхнула від полегшення. — Хоча ми обидва не вірили в те, що наш да-шисьон міг зробити подібні речі, але старий шифу хвилювався вдень і вночі.
Джао Дзяньґвей відповів:
— Ви можете бути впевнені.
Він раптом згадав, що недавно говорив з Ю Сянь-ером про Янь Дайфу, тож запитав:
— Цінфене, чи був у вашій долині лікар на призвіще Янь?
Мо Цінфен був здивований:
— Да-шисьоне, ти говориш про шиді Яня?
Після того, що сказав Ю Сянь-ер, Джао Дзяньґвей думав, що «Янь Дайфу» взагалі не існує, але він не думав, що Мо Цінфен дасть таку відповідь, тож почав вагатися.
Тон Ґу Дзюе був нетерплячим:
— Да-шисьоне, ти бачив шиді Яня? Де він був?
Джао Дзяньґвей не встиг заговорити. Його перебив Ю Сянь-ер:
— У секті Демонів.
Ґу Дзюе була шокована:
— Вони захопили його?!
Джао Дзяньґвей сказав:
— Він – лікар, запрошений сектою Демонів.
— Неможливо! – Мо Цінфен був шокований. — Єдина дочка шиді Яня загинула від рук старішини секти Демонів. Шань-ер було лише шістнадцять років. Шиді Янь ніколи б не лікував членів цієї секти.
Джао Дзяньґвей був здивований.
Лікарю Яню, здається, було трішки більше двадцяти, як він міг мати шістнадцятирічну дочку.
Джао Дзяньґвей:
— Янь Дайфу… старший за тебе?
Мо Цінфен сказав:
— Шиді Яню вже більше сорока років. Він пізно увійшов у долину, тому я називаю його «шиді».
Джао Дзяньґвей запитав:
— Він виглядає дуже молодим?
Мо Цінфен похитав головою:
— Після смерті Шань-ер у шиді Яня швидко посивіло волосся. Хоча йому лише сорок років, він виглядає як старий за шістдесят.
Джао Дзяньґвей і Ю Сянь-ер обмінялися поглядами. Їхні обличчя стали серйозними.
Ґу Дзюе моргнула і з цікавістю запитала:
— Да-шисьоне, щось сталося?
Джао Дзяньґвей на мить завагався, але запитав:
— Дзюе-ер, ти знаєш, де зараз має бути цей Янь Дайфу?
— Кілька місяців тому дехто попросив його вилікувати свою матір. Шиді Янь не любив покидати долину, але цей чоловік досить довго стояв на колінах біля його дверей. Шиді Янь був настільки зворушений його синівською шанобливістю, що пішов разом з ним. – розповів Мо Цінфен. — Але він не повертається у долину уже кілька місяців, і всі дуже занепокоєні. Ми боїмося, що з ним міг статися нещасний випадок.
Джао Дзяньґвей запитав:
— Чоловік, який попросив його вийти з долини, був дуже молодий?
Мо Цінфен:
— Десь двадцять років.
Джао Дзяньґвей:
— Він виглядав дуже зарозуміло?
Мо Цінфен подумав деякий час і відповів:
— Трохи грубим, наче, незалежно від того, чиє б це обличчя не було, усі вони були надзвичайно потворними.
Джао Дзяньґвей втратив дар мови.
Ґу Дзюе продовжила:
— Оскільки він був абсолютно зарозумілим, але став на коліна і схилити голову заради порятунку матері, шиді Янь був зворушений і пішов разом з ним.
Джао Дзяньґвей промовив із сумом:
— Боюся, він схилив голову не заради порятунку матері.
Ґу Дзюе була збережена:
— Якщо не заради матері, то для чого?
Джао Дзяньґвей:
— Сили.
Здається, він нарешті зрозумів значення слів Вей Ці.
По правді, Дзі Хань і Вей Ці давно розповіли йому про це, але він зовсім не досліджував цього. Тільки зараз він зрозумів.
Якщо здогадки Вей Ці правильні, «Янь Дайфу» взагалі не був лікарем, але Дзі Хань взяв на себе ініціативу, щоб приховати, щоб прикрити його, і навіть терпів його ставлення.
Також «Янь Дайфу» був молодим чоловіком, того ж віку, що і Дзі Хань. Говорили, що старий лідер секти наказав людям знайти талановитого лікаря, але він, здається, зовсім не знає медицини.
Джао Дзяньґвей потягнув Ю Сянь-ера за собою, вийшов за двері, стишився і з серйозним виразом обличчя запитав:
— Янь Дайфу у секті, це…
Ю Сянь-ер гірко посміхнувся:
— Звичайно, дивлячись на це зараз.
Джао Дзяньґвей на мить задумався, а потім раптом сказав:
— Ми повинні йти.
Ю Сянь-ер здивувався:
— Зараз?
Джао Дзяньґвей сказав:
— Якщо це справді так, Дзі Хань зараз, швидше за все, у небезпеці.
Ю Сянь-ер не знав плакати йому чи сміятися:
— Джао Дася, думаю, Дзяоджу переживав, що тебе втягнуть у цю справу, тому і наказав Сяо Вею спустити тебе з гори.
Джао Дзяньґвей повторював слово за словом:
— Він у небезпеці.
Ю Сянь-ер:
— Навіть якщо так, що ми можемо зробити? Багато людей у секті Демонів все ще підкоряються наказам старого лідера, а ти лише одна людина, Джао Дася.
Джао Дзяньґвей мовчав.
Ю Сянь-ер продовжив:
— Хоча я не розумію справ Дзянху, я знаю, що вбивство головного учня Менджу – величезна помилка. Без уточнення, боюся, що ти не зможеш знайти жодного союзника.
Джао Дзяньґвей нарешті відкрив рот:
— У мене є спосіб.
Ю Сянь-ер запитав:
— Який спосіб?
Джао Дзяньґвей повільно сказав:
— Мабуть, минулого уже більше року, відколи я бачив свого ер-шиді.
__________________________________
╰(*'︶'*)╯♡