Нарешті Дзі Хань погодився зайти в будинок, щоб поговорити з Вей Ці про вбивць.
Вони разом зайшли в будинок і побачили Вей Ці та Ю Сянь-ера, які сиділи разом і тихо пепешіптувалися. Ю Сянь-ер виглядав дуже щасливим. Побачивши, як вони зайшли, він знову усміхнувся та проявив ініціативу, щоб вийти, дозволивши їм увійти та нарешті обговорити справи.
Вей Ці спостерігав за тим, як виходить його коханий і, дочекавшись, поки він вийде, обернувся.
Вираз обличчя Дзі Ханя все ще був холодним.
Вей Ці довелося проявити ініціативу:
— Цей підлеглий не отримав жодної інформації від цих людей.
Дзі Хань сказав:
— Вони небагатослівні?
— Не те, що вони небагатослівні, – зітхнув Вей Ці, — Лідер Ханьї дав їм список. Вони відповідальні лише за вбивства людей. Вони навіть не знають, з ким взагалі контактують.
Джао Дзяньґвей запитав:
— Хто лідер Ханьї?
Вей Ці похитав головою:
— У нього немає конкретного імені в Дзянху, і ми також не знаємо, хто він.
Дзі Хань:
— Це означає, що немає жодної підказки.
Вей Ці кивнув:
— Немає.
Дзі Хань наче вже очікував цього, тому він не розсердився, а лише злегка кивнув і сказав:
— Ви з Хва Хуфа добре попрацювали.
Його обличчя було спокійним. Хоча він робив комплімент, але це анітрохи так не виглядало.
Вей Ці не наважувався говорити.
Дзі Хань підвівся й сказав, що через те, що він так багато гуляв, він виснажився, тому Джао Дзяньґвею довелося відвести його назад. Коли Дзі Хань пішов відпочивати, він скористався ще одним шансом і попросив Сяо Ліня зустрітися в таємному місці, щоб розповісти про всі його відкриття.
— Джао Дася, це чудові новини, – Сяо Лінь був у захваті — Я вже подумав про це. Оскільки секта Демонів хоче скористатися можливістю потайки напасти під час конференції з бойових мистецтв, ми також можемо взяти перевагу для контратаки.
Джао Дзяньґвей не міг не злякатися:
— Що ти збираєшся зробити?
— Я думаю, якщо ми зможемо влаштувати для них подвійний блеф, а потім потай напасти зі спини, вони будуть дуже збентежені. Якщо ми змусимо їх піднятися на скелю в цей час, ми точно переможемо, – Сяо Лінь був дуже схвильований. — Це прекрасна можливість знищити цих демонів!
— Знищити секту Демонів? – Джао Дзяньґвей був приголомшений. — Хіба нам не потрібно просто уникати їх?
— Перед нами відкривається чудова можливість, тому ми не можемо її так легко проґавити. – сказав Сяо Лінь. — Дзі Хань отримав внутрішню травму, тому з ним не повинно бути надто важко впоратися. До того часу, будь ласка, Джао Дася, підкоріть Дзяоджу та співпрацюйте з нами всередині та ззовні... – Тема розмови раптово змінилася. — Джао Дася, ти не повинен... ти не можеш цього зробити?
— Я... – Джао Дзяньґвей злегка нахмурився і суворо сказав. — Звичайно...
Звичайно я не зможу вчинити правильно.
Чомусь він не зміг вимовити цих слів.
— Добре. Я і не думав, що Джао Дася така людина, – усміхнувся Сяо Лінь, — Я піду і розповім цю новину альянсу.
Джао Дзяньґвей спостерігав, як Сяо Лінь йде, його голова була сповнена хаосу.
Він справді не міг заснути, тому вдягнувся й пішов прогулятися подвір’ям.
Цей день був невідповідний для прогулянки. Він пройшов два кола, небо було похмурим, здавалося, що от-от піде дощ.
Він зустрів Ю Сянь-ера.
— Джао Дася, – усміхнувся йому Ю Сянь-ер, — Тобі також не спиться?
Джао Дзяньґвей озирнувся по сторонах і не міг не запитати:
— Де Вей Ці?
— Він зайнятий офіційними справами, тому не може завжди бути зі мною, – повільно сказав Ю Сянь-ер. — Я взагалі не знаю, що він робить.
Але Джао Дзяньґвей знав.
Альянс Хаожан вже давно знає функції філій секти Демонів. І Вей Ці у ньому відповідає за розвідку. Якщо він зайнятий у цей час своїми службовими справами, він або розслідує справу вбивць, або зайнятий збором інформації до дня конференції бойових мистецтв.
Ю Сянь-ер раптом знову сказав:
— Джао Дася, не хвилюйся, я нічого не сказав Вей Ці.
Джао Дзяньґвей був приголомшений і раптом зрозумів, що молодий чоловік говорив про той день коли його старші запросили Ю Сянь-ера, просячи його навчити методам спокуси, щоб спокусити лідера секти Демонів. Джао Дзяньґвей не міг не відчути себе трохи збентеженим, тому він прошепотів:
— Дякую.
Ю Сянь-ер все ще усміхався:
— Джао Дася, не потрібно бути чемним.
Обоє чоловіків деякий час мовчали, після чого Ю Сянь-ер раптово сказав:
— Джао Дася, ти думаєш про Дзяоджу, тому і не можеш заснути?
Джао Дзяньґвей:
— ...
Він раптом згадав, що Ю Сянь-ер уже давно займається проституцією, тому він повинен багато знати про ці емоційні речі, принаймні більше за нього. Джао Дзяньґвей не міг не запитати:
— Якби ти...
Він вважав недоречним питати таке, але Ю Сянь-ер уже відповів:
— На твоєму місці, я б ніколи не піклувався про думки інших людей.
Джао Дзяньґвей:
— Але праведність світу перед нами...
— Якщо мені подобається якась людина, це моя особиста справа, і це не має нічого спільного з праведністю світу. Але... – Ю Сянь-ер тихо зітхнув, — Можливо, тому ти й герой, а я просто жиголо.
Джао Дзяньґвей на деякий час втратив дар мови.
— Здається, бути героєм не так вже й добре, – тихо усміхаючись, сказав Ю Сянь-ер, — На щастя, ти мені тоді не сподобався.
__________________________________
╰(*'︶'*)╯♡