Вень Джанлао секти Демонів нарешті увірвався з групою людей.
Сю Дзін'їн, як і Ши Ґе, була серйозно поранена.
Люди секти Демонів взяли Сю Дзін'їн та Ши Ґе в коло та захопили їх, а Вень Джанлао підійшов до Джао Дзяньґвея, виглядаючи дуже стурбованим і запитуючи вголос.
— Джао Дася, з тобою все гаразд?
Сю Дзін'їн вдарила його мечем у праве плече. Хоча рана була неглибокою, він був одягнений у білий одяг заплямований кров'ю. Це виглядало надзвичайно страшно.
Вень Джанлао сказав:
— Цих двох поки що буде передано секті. Джао Дася, ти ж не заперечуєш, чи не так?
Джао Дзяньґвей дивився на нього з дещо складним виразом.
Він кивнув, а потім Вень Джанлао повернув голову, щоб поглянути на Дзі Ханя, який був серйозно поранений і непритомним, сказавши:
— Джао Дася, не хвилюйся, я пошлю людей знайти Янь Дайфу.
Спочатку Джао Дзяньґвей хотів запитати про місцеперебування Сяо Ліня, тому що для того, щоб принести меч взагалі не знадобилося б так багато часу. Він хвилювався, що Сяо Лінь був отруєний Ханьї, але цей Вень Джанлао... справді був дивним.
Зрештою, він нічого не сказав.
Учні секти Демонів запечатали акупунктурні точки обох і супроводжували їх вниз. Частина була зайнята винесенням тіла Ґвайдзі і лікуванням серйозно поранених охоронців за дверима.
Це насправді було занадто вправно та впорядковано, наче секта Демонів уже не раз з таким стикалася.
Джао Дзяньґвей більше не хотів говорити.
Старша служниця все ще знервовано охороняла Дзі Ханя. Джао Дзяньґвей підійшов, підняв піхви на землі, повернув меч у піхви та поклав довгий меч поруч із Дзі Ханєм.
Обличчя Дзі Ханя було бліде, як папір. Він недавно вирвав кров, і на його губах все ще залишалися плями. Джао Дзяньґвей присів навпочіпки й уважно подивився на нього. Він хотів простягнути руку, щоб витерти кров замість нього, але раптом згадав, що в кімнаті все ще людно. Багато людей дивилися на них, це було надто неоднозначно, тому він прийняв жорстку позу, щоб прощупати дихання Дзі Ханя, а потім зітхнув у своєму серці, він не помер.
На щастя, він не помер.
Джао Дзяньґвей зітхнув із полегшенням.
Він підняв голову й побачив, що старша служниця безмовно на нього дивилась.
Джао Дзяньґвей відчув, що повинен щось сказати, але не знав, що саме.
У книзі не згадувалося, що він повинен робити, якщо Дзі Хань отримає серйозне поранення.
У Джао Дзяньґвея не було іншого вибору, як сухо сказати:
— Не хвилюйся, з ним все буде гаразд.
Служниця все ще мовчала.
Здавалося, наче він сам себе втішав.
Джао Дзяньґвей почувався надзвичайно ніяково.
Служниця озирнулася й раптом прошепотіла йому:
— Джао-ґондзи, ти... Я знаю, що ти брешеш Дзяоджу
Джао Дзяньґвей був шокований, подумавши, що служниця зрозуміла, що він тут, щоб спокусити лідера секти.
Старша служниця знову сказала:
— Твоє тіло в порядку, а, отже, минулої ночі нічого не сталося.
Джао Дзяньґвей:
— Е-е...
Виявилося, що вона говорила про це...
Джао Дзяньґвей нахмурився, уважно розмірковуючи над тим, що йому робити з цією ситуацією.
Старша служниця зітхнула:
— Не хвилюйся, я нічого не скажу Дзяоджу.
Джао Дзяньґвей розгубився.
— Я бачу, що ти справді кохаєш Дзяоджу. – сказала служниця. — Інакше ти б не сердився так через нього.
Джао Дзяньґвей:
— ...
Здається, тут якесь непорозуміння.
Старша служниця:
— Просто твій підхід неправильний. Якщо ти когось любиш, ти повинен бути з ним чесним. Але залишимо вже як є. Я сподіваюся, Джао-ґондзи не буде обманювати Дзяоджу в майбутньому.
Джао Дзяньґвей:
— ...
Чому? Ось і все... Це не дрібна брехня, це вже явно дуже серйозно!
Старша служниця сказала:
— Хоч Дзяоджу не хоче багато говорити, але після цієї битви я бачу, що він також тебе кохає.
Джао Дзяньґвей:
— ...
— Джао-ґондзи, – Старша служниця була зворушена до сліз, коли тримала хустинку, — я бажаю вам двом щастя!
Джао Дзяньґвей:
— ...
__________________________________
╰(*'︶'*)╯♡