Сяо Лінь запитав Джао Дзяньґвея:
— Хоча Дзяоджу добре вміє пити, він не людина, яка необачно п’є. Як Джао Дася його напоїв? Мені справді цікаво.
Джао Дзяньґвею нічого не залишалося, як розповісти йому, що сталося минулої ночі.
Сяо Лінь виглядав дивно.
— Джао Дася, – насилу сказав Сяо Лінь, — старші попросили тебе шукати слабкі місця не у фехтуванні.
Джао Дзяньґвей був трохи розгублений.
Сяо Лінь продовжив:
— А недоліки досвіду характеру.
Джао Дзяньґвей:
— ...
От як!
Лише зрозумівши м’якість у серці Дзі Ханя, він зможе зробити його ніжнішим до себе!
Джао Дзяньґвей раптом збагнув.
Сяо Лінь дістав ще одну брошуру.
Сяо Лінь:
— Виявилося, що набору риторики недостатньо, щоб впоратися з поточною ситуацією. Це новий набір риторики, який старші довірили мені передати Джао Дася.
Джао Дзяньґвей:
— ...
***
Джао Дзяньґвей взяв книгу й кілька разів уважно її прочитав, але Дзі Хань все одно не повернувся за цей час.
Джао Дзяньґвей досить скептично поставився до змісту в наборі риторики:
— Це справді корисно?
Сяо Лінь:
— Корисно! Звичайно, корисно!
Джао Дзяньґвей запитав:
— Дзі Хань дійсно може в це повірити?
Сяо Лінь сказав:
— Дзяоджу такий самий, як і ти. Він ідіот з мечем і ніколи не наближається до краси. Він цього не розуміє і тому повинен у це повірити.
Джао Дзяньґвей довго боровся й нарешті погодився:
— Добре, я спробую.
__________________________________
╰(*'︶'*)╯♡