Загублені

6

Ми снідали цілою сімєю.Тато після вчорашніх веселощів був трішки не в собі.Бабуся дивлячись на нього шось невдоволено бурмотіла собі під ніс.
-Давчата,так більше продовжуватись не може.Я не компетентий в вихованні дітей,тому ви їдете в туристичний табір- Вірджинволс.Виїзд через тиждень!- з цими словами він грюкнивши дверима покинув кухню.
Сказати що я була в шоці,це нічого не сказати.Тато реально хотів від нас позбутися,щоб без докорів сумління напиватись! Бабуся теж була шокована.
-Денісе,ДЕНІСЕ!Ти міг віддати їх мені на виховання,необовязково їх відправляти аж у Вірджинію!- бабуся також вибігла з кухні слід за татом.
Марго сиділа мовчки.Її обличчя не виказувало ніяких емоцій.Вона дивилась в одну точку, і мені стало реально моторошно.Я не стала допитувати причини її дивної поведінки,а вирішила загуглити,куди ж всетаки нас відправляють.
Табір на заході Вирджинії.Це швидше не табір,а пенсіонат для дітей у яких проблеми з законом,батьками і суспільством.Іншим словом-ізолятор.Тих малих соціопатів водять по лісах,вчать виживанню,і показують що би з ними було якби не їхні батьки.
Я вже збиралась вимкнути компютер аж раптом повідомлення від якоїсь Єви:
"Купила авіаквитки на наступну середу,дозустрічі"
Я подумала що це татова партнерка по роботі,тому якось не звернула на це увагу.Вирішивши детальніше вияснити,в якому місці я буди проживати 2 місяці, я почала читати відгуки і факти про цей табір.Все було добре поки не натрапила на цікаву статтю,яка стосувалась цього табору."Під час Великого походу у таборі Вірджинволс, у лісах Вірджинії,пропало безвісти 4 дитини.Свідки стверджують,що напередодні зникнення діти поводили себе дуже дивно, скаржелись на провалт в памяті, голоса в голові..Що ж коїтся у цьому таборі?Хто продає дітям наркотики?..."
Зрозумівши що це швидше соціальна реклама а не стаття, я вирішила пошукати реальні факти,можливо навіть про ті зникнення.Аж раптом:
-Віккі,я не хочу їхати,я не лишу маму..-Моргарет дьоргала мене за ногу і дивилася сумним поглядом мені в очі.
Я відклала ноут,посадила її до себе на коліна і приголубила.
-Сонце,я також не хочу.Ми впросимо татка,добре?Головне не сумуй,і все...Все стане добре.
Вона тихенько всхлипнула,притулилась мені до шийки своїм мокрим носиком і неспокійно засопіла.А я тим часом думала,чому тато так хоче нас позбутися?