Секрет міста Стоун🤫

Частина 5. Він приїхав.

Від імені Роуз Кенен.
Звичайно я знала про кого говорила Мс.Максвел. Це було зрозуміло з реакції Ханни. Вони говорять про обломщика веселощів 3000, про скотину яка любить все контролювати, ну, а також про зеленоокого брюнета зі сталевим характером і гарячим статурою. Тай... не завжди він обламує веселощі)) ну як не завжди, коротше проїхали... Відразу відповім на хвилююче вас питання - так, швидше за все він мені подобається, але зовсім крапельку, крапельку розміром з Тихий океан. Ви запитаєте чи знає Ханна? - я відповім так! Вона якось помітила, як я дивлюся на нього, а взагалі він завжди нас захищав, а ще він старший за нас на 5 років... Зараз йому 22, а нам по 17. Ну ось, якось так. До речі, він ще не знає про мої почуття.

***
З майбутнього.

Нік Максвел - Хто тобі сказав, що я не знав? - усмішка розплилась по його лиці. Роуз Кенен - ​​Що? То ти знав!? Нуу ти ііі (Роуз хотіла вдарити його подушкою, але він перехопив її, і через секунду дівчина була притиснута до дивану, а Нік з задоволеною посмішкою нависав зверху, так їй потрібно було це передбачити, адже він не звичайна людина.)
Ханна Максвел - перестаньте, немає часу! Давайте продовжимо розповідь.

***

Поки Ханна відійшла поговорити з мамою, хлопці вже зібралися і почали завантажувати речі в автобус.
Додому ми їхали майже мовчки...
по обличчю Ханни було незрозуміло, вона рада або ж злилася, що дізналася про це тільки зараз. Ви не подумайте вона любить свого старшого брата, дуже любить, але остання їх зустріч пройшла не зовсім гладко. Вони посварилися через...

*Автобус різко загальмував*

Ми не розуміли що сталось, бо сиділи на задніх місцях. Коли я піднялася, і побачила що водія і М.Андерсона немає на місці. Я відразу ж повідомила про це друзям.
Роуз - Ей народ старших немає на місцях!
Брайан - ЩО?? В Сенсі немає?!
Ханна - як немає?!
Джонс - можливо вони вийшли?
Ханна - тоді може перевіримо?
Джонс - чур, я перший! Юхуу доганяйте!!!

Джонс схопився з місця і помчав до виходу, нам нічого не залишалося окрім як бігти за ним, що ми і зробили. Коли ми вийшли з автобуса не побачили ні водія, ні вчителя. Це здалося мені дивним, М.Андерсон не залишив б нас одних посеред лісу. Мені стало не по собі.

Ханна - народ у вас є зв'язок?! Я не можу нікому подзвонити! Скажіть будь ласка, що у мене просто глючить телефон!
Брайан - у мене не ловить!
Роуз - і у мене. Джонс у тебе ловить?

Коли я обернулася до нього він був на околиці дороги, і схоже знайшов щось цікаве...

Джонс - Народдд... Бистро сюди!

Ми побігли до друга. Побачене нас здивувало, на землі були величезні сліди лап.

Ханна - що за?!
Джонс - далі сліди обриваються, це дивно. Я не знав, що в нашому лісі водяться такі величезні вовки!
Брайан - Чому ти так впевнений, що це сліди вовка? Може це ведмідь!?
Джонс - тому що! Ти знаєш де ми зараз?
Брайан - і де ж?
Джонс - навпроти Старого лісу! Сліди ведуть саме туди!
Роуз - тільки не кажи, що ти віриш у ці страшилки для дітей.
Джонс - Роуз ти ж сама бачиш ці величезні сліди!? Це не може бути простою вовк. Ще й М.Андерсон кудись пропав! Тобі не здається це дивним?
Роуз - так ну це ж просто...

Раптом, я відчула різкий головний біль. Мене ніби оглушило, я впала на коліна і закричала схопившись за голову. Навколо все поплило, в очах потемніло...

___________________________________
Скоро продовження❤️❤️❤️