ACT

6

Я йду до виходу, по дорозі непомітно вихоплюючи телефон з боксу...та біжу.

- Що, блін, сталося?! - захекано питаю я у Кріс, все ще гальмуючи.

- Ну, я дещо знайшла... Зможеш зайти в туалет і прикинутися безнадійно п'яною? А потім врізатися у стіну з білою плиткою так, щоб розбити шосту знизу вертикально та дванадцяту зправа горизонтально? - шалено протараторила білявка.

Я, звичайно, вже звикла до таких прохань зі сторони Кріс, але все одно здивовано підіймаю брову. Я прекрасно розумію для чого мені треба таке робити, оскільки весь тиждень у цій школі саме це ми й шукали...

- Ну добре... Це якби мій звичний стан, тому буде не важко...- намагаюся пожартувати, але у мене не виходить.

Кріс дивиться на мене, мов на ненормальну та киває на двері туалету. Я здаюся. Треба йти. Коли ти агент, ти не просто розумний і круто б'єшся. Ти ще й шикарний актор. Я входжу в роль і повністю їй віддаюся.

Плетуся як справжній п'яниця, нахиляюся до раковини та викликаю блювоту. Ух гидота ще та... Йду похитуючись далі, та заходжу у кабінку, знову імітую що мені погано. По дорозі назад різко беруся за голову та що сили б'ю ліктем у правильну плитку. Чую глухий біль в руці, що прошивається всім тілом, у очах тьманіє... На задньому фоні чую нечіткий голос Кріс.

Кай.... бинт...погано....

Далі я пробую сконцентруватися на іскрах, що б'ються з того місця, де була псевдо-плитка. У мене вдалося....

Кріс

- О Господи! Кай, давай швидше! Їй дуже боляче...

- Добре, Я біжу.! Марку, аптечка під склом...Так... Бігом... - чую я уривки фраз та моментально реагую:

- Що? Ти ще когось у це втягнула?!

Але відповідь я чую вже не з динаміка телефона, а з її вуст:

- Краще... - видихає. - ...ніж він, ніхто з нас не зробить...

- Де вона? - з'являється за Кай рудоволосий.

- Всередині. - киваю я та заходжу.

Він простує за нами важко дихаючи, і тут його очі розширюються: - О Боже! Ти явно зробила це не випадково! - підозрює він та кидає погляд на розбиту білу плитку і шнури.

Марк дістає бинти та дезинфікує лікоть, витягуючи уламки кераміки.

- Дзвони у свою секту, в неї перелом або тріщина, і шви варто накласти... Я тут безсилий, хіба що кровотечу зупиню...

Я дістаю телефон та відсилаю кодовий знак Лії. Кай нахиляється до Луни та щось шепоче чи то їй, чи то Марку.

- До речі, - раптом мовлю я до Кай і відводжу її убік. - Лія - наша наставниця, попросила передати тобі деякі.. ем... штучки для самозахисту. - Очі дівчини округлюються і вона вже збирається заперечити та нас перериває Марк. - Просто не забудь глянути. - вже пошепки додаю я поки ми підходимо.

- Стоп. Хіба плитку до чогось підключають дротами? - відхиляється Марк від Луни та запитально дивиться на мене.

- Плитку - ні, але камеру спостереження і прослушку - так. - спокійно відповідаю я, та раптом помічаю маленькі логотипи на дротах, маленькі букви "У" обведені у перевернутий трикутник. 

А ось і наша зачіпка.