Кай
Я знову спізнююся на урок і раптом чую сварку.
- ...але ти мусиш! - це Фло.
- Ні, нічого я не мушу! Я нормальний і не збираюся шкодити людям, як дехто! Для чого ти взагалі це почав?! Як ти дійшов до того, щоб перетворювати людей на зомбі?! Ти навіть мене дав вколоти! І я нашкодив людині... А якби я вдарив її ножем не у плече? А у горло наприклад? Гм? - останні слова Марк мовить з відчаєм.
- Я не розраховував, що таке могло статися, чесно! Але і ти зрозумій сам, вони обіцяли мені владу!
- От мені цікаво, ти її здобув? Поранення невинної людини того варте?! - Марк різко розвертається та прямує у мою сторону, його лице червоне від злості. Ми зустрічаємося очима. Я винувато опускаю погляд, тим самим показуючи, що мені і шкода через їхню суперечку, і через те що я підслуховувала. Але Марк аж ніяк не реагує і ще зліше видихає, пришвидшено проходячи повз... Схоже тепер, він злиться на мене теж.
Я виходжу та проходжу повз Фло, пропалюючи його злим поглядом. Він відповідає мені тим самим, аж поки той не ховається за дверима класу. Я розвертаюся і роблю спробу наздогнати Марка. Але він вже зайшов у клас.
Заходжу за ним та замість того щоб сісти на своє місце сідаю на вільне місце поряд із ним. Пробую спіймати його погляд , але він все ще злиться.
Я згадую їхні образи у голові і усвідомлюю наскільки вони схожі, але й одночасно різні. Між ними різниця буквально рік, але Фло всеодно виглядає набагато старшим..
Луна
Дуже дивно, але я все розумію, хоча у минулій школі я взагалі нічого не знала... Пару хвилин втикаю на дошку і розумію, що говорити ніби все знаю було трохи не правильно...
Я чую вібрацію, але не можу зрозуміти звідки вона. Ще раз. Це з коробки для телефонів. Мій як завжди лежить притиснутий до прозорої стінки, аби я могла бачити чи це мій. Так, мій. І це, скоріше всього, Кріс. Тут телефон уривчасто вібрує: три частих вібрації, три звичайні і знову три часті. Мої очі розширюються від того, що я тільки що почула. Це - Азбука Морзе. Код "SOS". Я різко встаю та звертаюся до вчительки.
- Перепрошую, можна мені вийти? - вчителька здивовано дивиться на мене, але все ж таки киває на знак згоди.
ВИ ЧИТАЄТЕ
ACT
ActionАкт - це не просто розповідь. Акт - це атмосфера, почуття, емоції, дощовий і здебільшого вечірній Лондон... Це персонажі, що здаються такими знайомими і зрозумілими, але у тому то й справа що "здаються". Це швидкі події, що захоплюють... Акт - це ве...
