Любов дається лише сміливим

LVII

- Ти зганьбиш нашу сім'ю, якщо опустишся до цієї золотошукачки, - продовжив батько. - Я не можу повірити, що ти дозволяєш собі так поводитись. Ми виховували тебе краще.

Як я не старався, я не міг більше ігнорувати його. Коли він так говорить про Сашу. У мені закипіла лють, і я подивився на батька очима, повними гніву.

- Замовкни вже.

Мати ахнула, Ніка, що сидить поруч, завмерла. Вона взяла мою руку, але я відсмикнувся від неї.

Машина зупинилася, і ми відстебнули ремені. Батько вийшов відразу за мною, і не встиг я зробити й двох кроків, як він узяв мене за плече і розвернув до себе. Потім схопив за грудки і став трясти.

- Як ти посмів заткнути мені рот, - загарчав він і з такою силою відкинув, що я ледь не впав. У наступний момент він сильно розмахнувся і дав мені ляпас. Біль пронизав щоку, і декілька секунд я нічого не бачив через яскраві точки перед очима. Це і є іскри? У роті виник металевий присмак.

- Боже мій, тату!  - закричала Ніка і побігла до мене. Вона міцно тримала мене, щоб я не встиг зробити дурість - відповісти на його удар. А з яким задоволенням я б зробив це.  Заподіяти йому ту ж біль, яку він завдає нам з самого дитинства.

Мати схопила батька за лікоть. Він вирвався і розвернувся, щоб піти в будинок. Після того, як він пішов, вона подивилася на мене з жалем.

- Ось що відбувається, Назар, коли ти плутаєшся зі всяким непотребом.

З цими словами вона підняла поділ довгої спідниці, щоб поспішити за батьком. Я дивився їм обом вслід, намагаючись придушити в собі лють, яка повільно, але вірно переростала в ненависть, якої я зовсім не хотів. Я витер рот долонею і подивився на кров, розмазану по руці... Здавалося, ніби це чиясь чужа кров, а не моя.

Ніка зупинилася переді мною.

- Назар. Ну справді, чи варта вона таких нервів? - наполегливо запитала вона.

Я дивився на неї, занадто збуджений, щоб задуматися над питанням.

- Турбуйся краще про власне лайно, - гаркнув я і відсмикнувся від її дотику.

Розвернувшись, я пішов через двір до вхідних воріт будинку. На ходу дістав з кишені штанів телефон і набрав номер Марка.

Мені терміново необхідно відволіктися.

Тільки після третьої склянки лють в мені почала потроху вщухати. Я відкинувся на стіну у вітальні батьків Марка, попиваючи скотч з кришталевої склянки, дозволив гуркотливій музиці поступово заглушити думки.