Любов дається лише сміливим

LV

                                                 "Зустріньмось сьогодні ввечері біля озера.                                                                                       Н.

Якби в цей момент хтось увійшов би в мою кімнату, ця людина застала б таку картину: я стою біля полиць з книгами, у правій руці телефон, на обличчі шок у суміші з іншими переплутаними емоціями, а біля моїх ніг на підлозі валяються дві книги, яким сьогодні пощастило бути не в тому місці, не в той час.

Я втупилась в телефон, відчайдушно намагаючись розгледіти в кінці повідомлення знак запитання. Його не було. Як і моєї недавньої зосередженості. Фізика. Фізика! Я шукала підручник з фізики!!! Ну авжеш!

Отже, я підняла книги, дістала потрібний підручник і зкорчила на обличчі вигляд серйозної учениці. Спочатку навіть подумала відкинути телефон у бік, але це було б занадто наївно.

Що йому написати? Можна проігнорувати, а в школі на хімії зіслатись на те, що "Я ВЗАГАЛІ нічого не отримувала, відстань". Але хіба це було б не занадто по-дитячому? Тим більше, що я не маю планів на вечір, а вдома сьогодні як ніколи нудно. Гаразд, ну не зникне ж Марс з Всесвіту, якщо ми трішки прогуляємось, правильно?!

                                    "Ок'ей, але лише тому, що я перед тобою в боргу за той тест. О дев'ятій?"

                                             С.

Через пару хвилин прийшла коротка відповідь: "Згода."

До вечора залишалась ще купа часу, тому зі спокійною совістю я взялась за уроки, час від часу зиркаючи на телефон.

Через три години по тому, я ганяла по кімнаті як шалений віник, абсолютно нічого не встигаючи. Десь, наче в змові, пропала моя улюблена біла кофтинка, а джинси, які я збиралась одягти з нею, були в пральні, звісно не попрані. Чорт, ну що з цим днем не так?

На мій шум прибігла мама. Коли я глянула на неї, то побачила перед собою чітке відзеркалення себе, бо єдиний одяг, що на ній був - білизна та колготки; ще образ доповнював бежевий топ і волосся зібране в рушник, який, до слова, постійно розвалювався, через її грубі довгі локони.

- Саша! Що за гармидер ти влаштувала?

- Я намагаюсь знайти білу кофтинку. А з тобою що? Кудись ідете з татом?