Любов дається лише сміливим

XLIII

- Мій тато... - починає вона. - У мого тата порушена система кооринації. На щастя, ця вада слабо розвинута, але іноді стає дуже важко з ним... - з цими словами інша сльозинка стікає по її щоці. Цього разу вона не витирає її. У мене чешуться руки зробити це за неї, але щось мені підказує, що краще її не чіпати. Вона робить глибокий вдих. - Це порушення виникло внаслідок травми під час пробних на Олімпіаду. Моя мама була поряд з ним на всіх етапах реабілітації. І тому кожна розмова про мої майбутні плани пов'язані зі спортом закінчуються сваркою.

Так ось звідки у неї з'явилась та паніка біля кабінету медсестри.

Вперше мені стає її шкода. Я уявляв її життя як казку; найгірше, що могло її турбувати, це горошина під її мартрацом, не дозволяюча їй спати ночами.

Отже, все далеко не так.

Я відчуваю, як щось змінилося... мовчазне розуміння один одного. Я ніколи раніше так себе не відчував. Я прочищаю горло і говорю:

- Твоя мама, мабуть, зривається на тобі тому, що знає, що ти це витерпиш.

- Ага. Точно краще, ніж мій батько.

- Хоча це і не виправдання. - Зараз я не граю в ігри, сподіваюся, що вона теж. - Послухай, я не хочу бути придурком з тобою. - Ось вам і шоу Назарія Шевчука.

- Я знаю. Це твій образ Назара Шевчука. Це твоя марка, твій логотип... небезпечний, смертельний, гарячий і сексуальний хлопець. Я написала цілу книгу про те, як створити свій образ. Весь час намагалася домогтися ідеального недоторканного образу.

Вaу. Перемотка. Саша назвала мене гарячим і сексуальним? Я зовсім цього не очікував. Може у мене все ж є шанс, щоб зацікавити її.

- Ти знаєш, що тільки що назвала мене гарячим?

- Наче ти сам цього не знаєш.

Я не знав, що Саша Кравець так вважала.

- До речі, щоб ти знала, я вважав тебе недоторканною. Але тепер, коли я знаю, що ти думаєш, що я гарячий і сексуальний бог...

- Я ніколи не згадувала слово 'бог'.

Я прикладаю палець до своїх губ.

- Шш, дай мені насолодитися фантазією. - Я закриваю очі. Саша сміється, ці солодкі звуки лунають у мене у вухах.

- В якомусь спотвореному розумінні, Назар, я думаю, я тебе розумію. Хоча мене і дратує до чортиків, що ти поводишся як останній неандерталець. - Коли я відкриваю очі, я бачу, що вона дивиться на мене. - Не говори нікому про мого тата, - просить вона. - Мені не подобається, коли люди занадто багато про мене знають.