Любов дається лише сміливим

XXXI

- Які зміни? - перебиває Маша.

- Наче щось щодо парної участі. По двох учасниках.

- Ти хочеш сказати, що цього року ми братимемо участь не індивідуально?

- Точно.

Дівчата переглядаються між собою і по їхніх виразах обличчя я розумію, що вони не сильно радіють від почутого. Що ж, знайома реакція.

- Але все одно, чому тут зараз хлопці і... Стоп! - Аня зупиняється, проводить поглядом по всіх учасниках і додає 2+2. - Команда в складі якої хлопець і дівчина? - у неї такі великі очі, що здається наче ось-ось вийдуть з орбіт.

- Здуріти! - виголошує Оля, і по її реакції я не одразу розумію, радіє вона чи ні.

- Що? - не впевнено додаю я.

- Що-що?! Та це ж круто! - уже з посмішкою на обличчі викрикує вона. - Це ж весь сезон спільних тренувань, розмов, постійний взаємозв'язок! О, мій Бог, дякую тобі! Ідеальний шанс з кимось познайомитись!

- Оля, перестань. Не бачу в цьому нічого класного, - говорить Маша і я розумію її реакцію.

- До того ж... - не встигаю закінчити, бо мене перебиває тренер чоловічої збірної - Юрій Максимович, який разом з нашим тренером Оленою Вікторівною заходить у зал.

- Доброго дня всім! - говорить він і піднімає два пальця вверх, у знак привітання.

- Не бачу сенсу довго тянути кота за хвоста, тому одразу переходим до суті справи, - як завжди лаконічно й інтигуюче починає Олена Вікторівна. - Сьогодні ми зібрали вас всіх, щоб повідомити про зміни в умовах участі у змаганнях десятикласників, і провести перший етап підготовки.

Влада щось шепоче Карині і та голосно сміється. Тренери обертаються в їх сторону, і Юрій Максимович каже:

- Леді, будь ласка, трішки уваги моїй скромній персоні.

Карина опускає голову, явно присоромившись, а Влада киває і відступає в бік.

- Так от, на чому ми зупинились... Ах так, щодо змін. Цього року участь будуть брати командно, по два учасника: хлопець та дівчина.