Янгол, що втратив крила

Розділ 4. Втрата чи знахідка?

Розділ 4. Втрата чи знахідка?

Весна радувала теплим вітром і безліччю неймовірних запахів. Сонце гріло землю, а крізь відлуння кроків і гомін людей ледь-ледь чувся спів весняних птахів. Вітер розвивав волосся Мілани і бив прямо в обличчя. Дівчина повільно йшла по мосту, думками літаючи десь зовсім далеко від Землі. Може, навіть далеко від космосу. В її руках блищав дорогий золотий перстень. З самого ранку вона тішила себе думкою, що після занять віднесе втрачену кимось річ у бюро знахідок, але... Цей перстень не давав їй спокою. Постоявши трохи перед дверима бюро, Мілана так і не наважилася зайти. В голові вона прокручувала кожну мить проведену у потягу, намагаючись згадати, коли перстень міг опинитися в її сумці, та... Безрезультатно...

Та не тільки це манило її до перстня. В ньому було щось зовсім магічне, притягуюче і таємниче. Ніби вона отримала його не просто так... Ніби це щось означало... Ніби від цього залежало її життя...

З роздумів її вивів велосипедист, який випадково штовхнув Мілану в плече і дівчина почала падати. Намагаючись вхопитися за перила моста вона раптом випустила з рук той самий перстень, який, виблискуючи, ніби в сповільненій зйомці, почав падати вниз. І через кілька митей він зник і блискучій гладі річкової води. Мілана тим часом впала на асфальт і зойкнула від гострого болю в коліні.

- Пані, з вами все добре? - велосипедист зупинився неподалік і відразу ж підбіг до дівчини. - Вибачте, будь ласка. Я вас не помітив. Вам допомогти?

- На дорогу потрібно дивитися! - обурено вигукнув вона і потерла пошкоджене коліно, на якому тепер красувався великий синець. - Ви впевнені, що взагалі вмієте їздити?!

- Ще раз перепрошую. - продовжував вибачатися хлопець. - Давайте я вам допоможу.

Велосипедист допоміг Мілані піднятися і протягнув їй пляшку води. Дівчина зробила кілька ковтків. Раптом її погляд зупинився на річці і вона поперхнулася.

- Перстень! - Мілана підбігла до краю моста і легенько перехилилася через перила, намагаючись побачити знайомий блиск. - От бісова ковінька! Що ж тепер робити?!

- Ви щось загубили? - ввічливо запитав хлопець, який досі стояв поруч.

- Так! І це... Це не моя річ! Я маю її повернути! - бідкалася дівчина.