- Я помру,- замість нього відповіла я.
- Мені дуже шкода, тому що Умбра надзвичайно сильна і її воїни теж. Цього разу Зодіакс може не вистоїти, а якщо він загине... Для твоєї рідної домівки почнуться жахливі часи, війни, смерті, кражі і все інше.
- І що тепер робити?
- Але є ще один шлях, він менш ймовірний та більш небезпечніший. Ти пам'ятаєш, що я колись тобі говорив?
- Що потрібно бути відважною?
- Це теж. Що ще?
- Все залежить від долі. Але деколи її можна змінити!- згадала я.
- Саме так, тому тільки ти маєш постати перед Умброю і навіки покінчити з нею,- рішуче сказав він.
- Але ж ти сам казав, що вона дуже могутня, як я зможу її вбити?
- Ти все зможеш, просто вір в це,- підбадьорив батько.
- Але...- далі сумнівалася я.
- Звичайно, ти не будеш сама, тебе буде підтримувати весь Зодіакс і я теж буду наглядати за тобою,- промовивши це, він обережно поцілував мене в чоло.
- Тобі час йти, ти скоро прокинешся,- сказав він,- але прийми від мене цей подарунок.
Він простягнув свою руку і там виявилася довга золота стріла, пописана різними рунами та прикрашена дорогоцінним камінням. Я аккуратно прийняла подарунок і почала розглядати його.
- Ця стріла викована найкращим ковалем усіх часів, тому бережи її. І скористайся нею лиш в бою. Думаю ти зрозуміла проти кого,- він лиш злегка усміхнувся і добавив,- передай своїй мамі, що я люблю її і ніколи не забуду.
І в один момент, все почало світлішати та розпливатися, я майже не бачила лиця батька, але я побачила, як його остання сльоза впала на землю. І враз я різко підірвалася, важко дихаючи та прокручуючи ці безцінні моменти. Каплі сліз знову потекли, але вгамувала я їх доволі швидко.
"Може це справді був лиш сон?"- але я відразу зрозуміла, що я помиляюся, адже в моїх руках палала золотим кольором стріла від батька.
***
- Ти якась, сьогодні млява, невже цілу ніч водилися з Робіном,- почав підштрикувати мене Артур, який був так само спітнілий як я. На ньому був доволі сучасний одяг, білі шорти та чорна майка з якої виглядали його міцні мускули.
CZYTASZ
Zodiacs
FantasyА чи знаєте ви, про своє коріння? Думаю, не бездоганно. Так само, двадцятирічна Алексія не знала звідки походить її батько та чому у неї таке дивне ім'я та прізвище. Лиш невеличка зустріч, невеличкий момент в її житті змінив все кардинально. Можливо...
Розділ 15, Подарунок
Zacznij od początku