Були б ви раді, якщо б вашому батьку було 19 і він розумівся у моді? Звісно, що так. А мені щось не дуже, особливо тоді, коли цей "татусь" каже, що він син двох богів як і я. Чому він мені тато? Нууу...якщо точніше, опікун. Наркоманія? Я з вами згі...
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
Клас. Тепер у мене є тутаха, яка перекладає мови. Видно, вона з'являлася у Парижі тому, я змогла зрозуміти поліцейського, так само і у Китаї,коли не було поряд Домініка. Скоріше за все, функція перекладу з'явилася ще тоді, коли мене відкрили, точніше поступово татушка починала виднітися. А зараз повноцінна чорна руна. Виходячи з вбиральної, я замітила, що всі вивіски у фаст-фуді, я бачила на англійській, тобто руна не перекладала текст. А жаль. Я сіла біля брюнета, риючись у рюкзаку, де було все у перемішку. - Домінік, я у твоєму рюкзаку найшла твої труси, разом, з моїм бюстгалтером і трусиками, ти хотя б совість маєш поставити все у різні віділи? -Почала я перекладати свою білизну у інший менший відділ, бо його спідньої я боялась торкатись.- А це що?? - я витягла пістолет із рюкзака, який був у першому віділі. І поставила на стіл. Я почула ніби хтось спереду вдавився і почав закашлюватись. Це був Домінік. Я сіла біля брюнета у рожевій футболці, якому було років за 30. Я обережно взяла пістолет і запхала у рюкзак, не відводячи погляду від свого неочікуваного сусіда. Встала і пішла до свого законного місця. Слава жерцям, ніхто цього провалу не замітив. - Кхе... кхе.- бив себе по грудях мій опікун, який вдавився кавою.- Ти дурне, чи та??? - Якщо знаєш позитивну відповідь, то чого питаєшся? - А навіщо було-то пістолет витягати?? - Я думала, що з тобою. - Так ми у людному місці! - Треба було порядок наводити! - А ти що не замітила це, коли витягала свій одяг? І не могла переправити у туалеті? - Він був у маленькому віділі, а змінна білизна у великому!Та й хто кладе чоловічий і жіночий одяг у один рюкзак?!? - Я не хотів щоб ти, тягалась із своїм рюкзаком, але якщо ти так хочеш, я зроблю це, тільки давай закриємо цю тему. - А нащо тобі пістолет? - Я сказав: закриємо цю тему. - Пістолет - це не одяг - Тщщщщ все, тихо - А він хотя б зареєстрований? - Звісно що ні. - Я подорожую з маніяком геєм - Я думав ми вже забули про це. Одним словом ми направляємося у гімнастичну школу. Там ти побачиш мою 2 жертву. - Тобто? Для цього тобі й пістолет?? Ти вб'єш хлопця, а потім згвалтуєш його??- почала я складати сюжетний поворот. - Ще одного іморталіса. І перестань мені приписувати всякі такі дії. - Ооооо, то я все йому буду пояснювати і розказувати!! Буду для нього сенсеєм! - Обійдешся. - Та ну, тобі легше буде. - Мітсукі, він не з допитливих. Просто треба сказати йому хто він такий і куди направляємося, більше інфи він не буде просити, як ти. -дописав каву Домінік. - Ого, він такий класний...- із сарказмом сказала я. Нас покликали забрати своє замовлення. І ми пішли до гімнастичної школи, уминаючи по дорозі багатокалорійну їду.
