Вечоровий Ангел

Зізнання в коханні

Упали тихі краплі на ріллю.

Я думала – то дощ. То просто вірші.

А виявилось – я тебе люблю,

Давно люблю. Три вічності. Чи більше.

Із неба зараз ллється водоспад,

Кружляють краплі в чарівному вальсі.

А, пам'ятаєш, сто віків назад

Ми якось стрілись... Й загубились в часі...

Ти вічно жив десь поряд, у мені.

Втрачали ми – й самі собі втрачались.

Скажи, прошу, це може все у сні,

Чи й справді я навічно закохалась?

А пам'ятаєш дивний час розлук?

Це було у зірках і.... так болюче...

Ти не завдав моєму серці мук –

Його добила та між нами круча.

Тепер ти знов прийшов, як на ріллю

Спускає дощ свої вологі кроки...

І зрозуміла я – люблю. Люблю!

Давно люблю. Вже цілу вічність років.