Надворі злива, у поривах – вітер.
Затор-автівки-холод-ураган.
Прийдеш, мов ангел не із цього світу,
Згорнеш в обійми, зцілиш трохи ран.
Тремчу – замерзла, виснажена зовсім.
Це людство – бите скло; ледь не кричу.
Така безсила і зів'яла досі,
Нап'юся вуст живого сургучу.
Зіпрусь – як тихо – затишно – і легко,
Не чути вітру і не душить мла.
Ще й дві руки, міцні, могутні, теплі
Навколо мене – ніби два крила.
YOU ARE READING
Вечоровий Ангел
PoetryПоезія про чисте і трошки печальне кохання, яке дає затишок і захищає від злого зовнішнього світу, як крила Ангела
